Минулої п’ятниці Луцьк відвідали письменники Юрій Покальчук, 65 років, і 22-річний Любко Дереш. Презентували власні книги ”Хулігани” і ”Намір!”.

Організатор заходу луцький літературний клуб ”Page-404” запросив на вечір письменницю та солістку гурту ”Фактично самі” Ірену Карпу.

— Карпа ще летить. Каже, що запізниться на годину, — роздратовано показує на мобільний телефон голова клубу Михайло Кузьмич, 25 років.

Дереш і Покальчук виступали у крамниці ”Ваша книга”. Сиділи за столом під стелажами. Покальчук у синьому спортивному светрі, смугастій сорочці, на шиї — синя атласна хустинка. На Любкові светр кольору хакі.

— Я рідко виступаю в Луцьку, — каже Юрко Покальчук. — Моє рідне місто не часто мене запрошує. Але хто читає мої книжки, знає, що часто згадую Луцьк. Був тут п’ять років тому.

Молодь оточує Любка Дереша. Він ставить автографи на книгах. Запитують, як письменникам-початківцям досягти його рівня.

— Не потрібно дивитися на мій рівень. Я не думаю, що існують якісь рівні, — каже Любко. — Швидше є якийсь конкретний розвиток особистості, і ці шляхи важко повторити. Книжка видалася сама — я просто казав, коли треба, ”так”, ставив підписи. У ”Кальварії” така умова — після друку книги автор зобов’язується принести до видавництва пляшку доброго коньяку і провести спільну дегустацію. Оскільки мені тоді було 16 років і я не пив, то попросив цей пункт зняти.

— Зіркою почуваєтеся? — цікавлюся.

— Ні, почуваюся Любком, — сміється Дереш. — Аніж називати мене золотим хлопчиком, назвали би краще золотим мужчиною.

У письменників питають, що вони читають. Любко каже про наукову літературу. Юрко Покальчук радить не читати все підряд.

— Тепер обсяги продажу наших книг упадуть на половину, — жартує Дереш.

Покальчук виймає 20 гривень і купує власну книгу ”Хулігани”.

— У видавництві нам виділяють усього по десять примірників. Смієтеся? — виправдовується перед продавцями.

Тим часом організатори з’ясовують, що Ірена Карпа з гуртом ”Фактично самі” чекає в кав’ярні ”Оболонь”, де заплановані літературні читання.

— Усе, звалюєм! — кидає Покальчук і крокує до виходу.