"Ми б могли і в трійку кращих увійти, якщо б поїхала повна команда з восьми чоловік, — розповідає Олег Ваннік, 45 років, координатор проекту з вуличного футболу в Україні й редактор газети "Дорога додому". — Але вдалося знайти лише 50 тисяч гривень замість 110 необхідних — виділила одеська мерія. Тому в Африку поїхав тільки один склад. Хлопці були дуже виснажені й побиті, грали замотані в еластичні бинти та заклеєні пластиром. Двічі нас здолали тільки по пенальті команди Камеруну і Кенії".
У суботу завершився чемпіонат світу з вуличного футболу серед бездомних. Цього року він відбувся в Кейптауні, що в Південно-Африканській Республіці. Серед 48 національних команд з усього світу була й українська збірна. До Африки літали 21-річний Ілля Деркач, 24-річний Олександр Копилов, 19-річний Денис Ситник і 26-річний Юрій Бучаков.
Вуличний футбол на перший погляд простий. На майданчику 22х16 метрів грає по три гравці й одному воротарю з кожної сторони. Голкіпери не мають права залишати штрафну площадку, а футболісти — заходити до неї. Матч триває два тайми по сім хвилин. За порушення правил суддя може показати блакитну картку і видалити гравця на дві хвилини. Червона картка — гравець залишає поле до кінця матчу, а команда-суперник пробиває пенальті. За рівного рахунку призначаються пенальті.
Критерії відбору гравців — відсутність у них житла і кризовий стан
Чемпіонат із вуличного футболу щороку організовує Всесвітня мережа вуличної преси. Почали 2003-го.
За правилами чемпіонату в одній команді можуть грати як жінки, так і чоловіки — старші за 16 років. Головні критерії відбору гравців — відсутність у них житла і кризовий стан (безробітність, лікування від наркотичної чи алкогольної залежності). Кожного з учасників організатори чемпіонату перевіряють.
— 2001 року через непорозуміння в сім"ї я пішов із дому, —розповідає 24-річний капітан української команди, сумчанин Олександр Копилов. —Кинув навчання в Сумському інституті економіки і права, переїхав до Києва. Звідти майже одразу виїхав на заробітки до Англії. Там нелегально прожив три роки.
Перемогу в змаганні здобули росіяни. Вони у фіналі обіграли збірну Казахстану.
Учасників чемпіонату поселили у звичайних школах. Класи облаштували для проживання, поклали спальні мішки. Туалет і душ — на вулиці
— Жили в мусульманському районі міста, який вважається одним із найбезпечніших. Проте все одно білошкірим не рекомендували гуляти в центрі міста після шостої вечора, — розповідає Ваннік.
Україна вже втретє бере участь у чемпіонаті. Торік у Великій Британії наша команда виборола третє місце. 2004 року в швецькому місті Гетеборг ми були десятими, однак 22-річного Євгенія Адаменка визнали найкращим бомбардиром чемпіонату.
Цьогоріч за команду вболівали представники українського консульства. Вони з синьо-жовтою символікою вмостилися на трибунах. Підтримати футболістів прийшли і кілька українських бізнесменів, які були на той час у Кейптауні. Вони дали хлопцям $200 і купили фруктів.
Олександр Копилов наступного року планує зібрати сильну команду. А згодом хоче стати професійним суддею з вуличного футболу.
3 
35413
Коментарі