Михайло Бродський каже, що Волкова від Тимошенко відтісняв не він один (фото: phl)

Не відчуваєте політичного дискомфорту від того, що є лише депутатом Київради?

— Я відчуваю дискомфорт через те, що ця рада функціонує як бізнес-клуб, у якому всі шукають свій інтерес. Але йти до Київради — це був свідомий вибір. Думав, що зможу на щось впливати. Багато що хотілося переробити в рідному місті...

Бродський був лідером фракції БЮТу в Київраді, але зараз його стосунки з Юлією Тимошенко досить складні. Довго триває конфлікт і з іншим БЮТівцем, Богданом Губським. Під час виборів міського голови Черкас Бродський підтримував лідера перегонів Сергія Одарича. А Губського звинувачував у зриві виборів. Тимошенко від цього конфлікту відсторонилася, а Бродський призупинив своє членство у ”Батьківщині” й БЮТі. Більше того, привселюдно звинуватив соратницю в авторитаризмі.

Ви розчаровані в Юлії Тимошенко?

— Як лідер партії ”Яблуко” і як ліберал — до певної міри так. Думаю, що ця п’єса вже зіграна, — каже про політику Тимошенко. — Юлія Володимирівна повинна починати нову. Потрібна опозиція європейського зразка. Якщо ти хочеш демократії в Україні, хочеш контролювати владу — то й саму опозицію хтось мусить контролювати зсередини. Має бути боротьба і різні думки всередині партій. А якщо ні — то навіщо БЮТу 129 мандатів народних депутатів? Був би один мандат від 129 голосів, віддали б його Юлії Володимирівні. Ходила б сама у Верховну Раду й голосувала.

Думаю, насамперед треба навести порядок у самому БЮТі. Якщо ми взяли когось на перевиховання, то це не означає, що вони повинні нас виховувати. А то виходить так: хто добре жив при Кучмі, той зараз хоче так само жити всередині БЮТу. Треба ж уміти чути іншу думку.

Ви з цією іншою думкою зараз там у меншості?

— Так.

А на перевиховання взяли Губського?

— І Губського. Але не я брав. Подивіться на тих сімох, що вийшли з фракції. Борзих — депутат п’яти скликань. Юлія Володимирівна запросила його за півроку до виборів. Пообіцяла, що піде у наступний парламент.

Навіщо?

— Будучи прем’єром, вона збільшувала фракцію. Борзих справді справляв враження нормальної людини. Але ж треба було подивитися на його шлях! Він  весь час був у владі. Тому й одразу втік.

Дивімося далі. Гладій — кучміст. Юлія Володимирівна теж сама його запросила. Зубець — екс-віце-прем’єр, кучміст, і до кінця життя ним залишиться. Це люди, які налаштовані, по-перше, на владу, а по-друге — на беспрєдєл. Із мораллю у них дуже погано. Ну які вони БЮТівці, які мої однопартійці? Я їй це казав!

А є ще Зубик. Його особисто привів Губський по квоті своєї партії. Що ми маємо за цим Зубиком? Інше громадянство, підозри у контрабанді. Це бізнес-партнер Губського.

А Вершиніна... У Держрезерві працювала. Її привів Зубов — старий БЮТівець. Її ніхто не знав. Можна було таку людину брати?

Чи хтось не розумів, що все так і скінчиться? Бізнесмени йшли у владу. Кучмісти йшли у владу. Але ми ж казали, що можемо опинитися в опозиції!

Жеваго, Васадзе, Хмельницький теж підуть із БЮТу?

— Жеваго — ні. Він завжди з усіма воював, був в опозиції до того ж Кучми. Підтримував ”Реформи і порядок”. Він звик так працювати.

Але 2004-го був у ”Регіонах”...

— Ну, і в ”Регіонах” був. Він звик маневрувати. Та й зараз стало більше свободи в Україні. А Васадзе є заручником свого заводу. Ви ж розумієте: один ухвалений парламентом закон — і заводу вже нема.

Під час інтерв’ю Бродський говорить переважно українською. Але стримано. Коли ж переходить на російську, враз з’являються звичні для нього емоції та різкість.

— Знаєте, поки що немає опозиції, — продовжує він тему БЮТу. — Немає жорстких зіткнень по бюджету. Не стоїть питання про 300 голосів (конституційна більшість Верховної Ради. — ”ГПУ”). ”Регіонам” поки що вони не потрібні. От коли почнеться боротьба президента і прем’єра...

Коли вона розпочнеться?

— Та вже розпочалася. Зараз вона у такій млявій стадії, але переходитиме в активнішу.

Тимошенко вдасться створити об’єднану опозицію?

— Декларувати можна все що завгодно. Це ж іще не факт, що Тимошенко — лідер усієї опозиції. Он уже Костенко заявив, що не йде в цю опозицію. Тимошенко — лідер БЮТу. А те, що вона візьме кількох людей... ”Наша Україна” зараз прийде. Ну яка це опозиція? Я себе можу уявити в одній опозиції з Кінахом? З ума зійти! Може, ще Пінчука з Кучмою запишемо, і Медведчука із Шуфричем?

Боротьба Ющенка з Януковичем — це боротьба демократії з недемократією?

— Ні. Це однакові люди.

У Бродського дзвонить мобільний. Він дивиться на дисплей:

— О, Костя Жеваго!

Коротко доброзичливо розмовляє.

— Ну і чим Ющенко кращий за Януковича? — продовжує Михайло Юрійович.

Переходить на тему Росії і НАТО.

— От на переговорах про газ треба запитати в Росії: ви не хочете, щоб ми йшли в НАТО? Тоді давайте щось вирішувати з газом. Тому що, якщо ви даєте його нам по 230 доларів, ми не можемо з вами конкурувати. Давайте навчимося сприймати сусідів як друзів, але і як конкурентів. Он росіяни нам ринок молока бахнули. Наші бабусі й дідусі почали вже своїх телят різати...

Знову повертаємося до блоку Юлії Тимошенко.

— Ми зараз оголосили про створення в БЮТі правого крила, — розповідає. — Бо я, наприклад, не хочу іти в Соцінтерн. Он зараз Вінський прийде у БЮТ. Для мене це чистий соціаліст. Я його дуже поважаю як опозиціонера, але у нас різні економічні погляди. Наприклад щодо продажу землі. Ви ж послухайте його риторику! Ще трохи — і почне кричати: давайте всіх, у кого є гроші, вішати! Мені це не підходить. Треба зробити так: є БЮТ, є лідер опозиції Тимошенко, але є й інші погляди. Тож може, зробимо праве, ліве крило, а також центр — із особистих симпатиків Тимошенко.

Останнім часом з нею спілкуєтеся?

— Так. Говорили особисто двічі за останні десять днів.

Який результат?

— По Черкасах зараз мають обидві сторони зустрітися у присутності Юлії Володимирівни. Тоді вона зрозуміє, що там відбувається. Також вдалося пояснити їй ситуацію по Києву.

Свого часу ви виграли війну за вплив на Тимошенко в Києві. Відтіснили Волкова...

— Я не думаю, що у Волкова був великий вплив. І ви даремно вважаєте, що я один відтісняв Волкова. Була одна розмова між мною, Турчиновим і Тимошенко. Тоді саме Турчинов займав крайню позицію. Казав, що взяти Волкова — це взагалі... І Турчинов, і Томенко були категорично проти. А Юлія Володимирівна мала з ним певні домовленості ще з президентських виборів. І коли Волкову відмовив Ющенко, який теж брав перед ним зобов’язання, він з’явився у нас.

Ющенко обіцяв Волкову місце в списку ”Нашої України”?

— Так. Знаєте, Ющенко зробив три великі помилки. Перша — одразу після своєї перемоги не добився проведення дострокових парламентських виборів. Так, як це зробив Саакашвілі у Грузії. Другою помилкою було розставити своїх на усі позиції. А ніхто ж ніколи не каже, чому так робиться. Чому донецькі всюди призначають своїх менеджерів? Тому що хочуть красти. Зі своєю людиною можна говорити про чорні схеми, відкати... Дивіться: прийшов мером Києва Черновецький. І Олесь Довгий має бути моїм секретарем. Чому? Бо свій! Це говорить про те, що пан Черновецький не прийшов працювати чесно.

Усі хочуть своїх, хочуть безконтрольності. Але нічого — ми все ж таки вийшли на нормальну дорогу.

За Януковича повернення назад вже не буде?

— Ні. Без варіантів.

Хіба він змінився?

— Змінився. Знаєте, коли трохи задницею по асфальту поїздиш... Усі змінилися, однозначно.

Якою була третя помилка Ющенка?

— Звільнення Юлії Тимошенко з посади прем’єр-міністра.

У вас є відчуття, що ваш союз із Тимошенко довгостроковий, аж до президентських виборів?

— Я взагалі проти президентських виборів. Кожні вибори президента будуть розділяти країну. Треба переходити до голосування у залі Верховної Ради.

Ви кажете, як комуністи.

— Ні, це вже давно було в програмі партії ”Яблуко”. Ми завжди виступали за парламентську республіку, — заперечує Бродський. І довго розмірковує про найкращий варіант державного устрою для України.

То все ж таки Юлія Тимошенко як президент — гарний варіант?

— Я вважаю, що ні. Бо я проти будь-якого президента. Це раз. А по-друге, знову почнеться гра. Вона почне шукати повноважень. Юлія Тимошенко — і без повноважень. Ви у це вірите? — сміється Михайло Бродський. — Нам треба покращувати економіку, щоб люди себе нормально почували. А не боротися за повноваження і стільці.