33-річна київська архітекторка Галина Шевцова три роки жила в Японії.

— Побачила, що японські хати схожі на українські. Почала їх фотографувати. А українські будинки знімкувала вже давно.

За півроку впорядкувала альбом ”Грані світу. Україна — Японія: дерев’яна архітектура”. У ньому сто шістдесят сторінок. Ліворуч фотографії японських будівель, праворуч — українських. Під ними пояснення українською, англійською та японською мовами.

— Іноді не розбереш — Україна це чи Японія. Особливо в старих японських селах, де під солом’яними стріхами висить цибуля, — каже Галина.

У вівторок у музеї архітектури в Пирогові, що під Києвом, авторка презентувала альбом. Книга перемогла на Міжнародній московській книжковій виставці у номінації ”Діалог культур”. За цю нагороду змагалися ще 22 видавництва з країн СНД.

— Коли розповіла японському архітекторові, моєму викладачу в Японії про схожість українських і японських будівель, він не повірив, — розповідає. — Тоді я його привезла до Карпат. Професор дивився на будинки і церкви, торкався їх. А потім сказав: ”Тепер-таки вірю”. Японці набагато уважніше ставляться до своїх традицій і храмів, — зауважує архітекторка. — Фарбу для реставрації будинків виготовляють за старими рецептами та замовляють старовинні цвяхи.

Наклад альбому — 3 тисячі примірників. Ціна — 150–170 гривень.