Івано-франківська письменниця Таня Малярчук, 23 роки, видала нову книжку ”Згори вниз. Книга страхів”. Із рудим волоссям до плечей, у широкій бежевій спідниці за коліно та куцій зеленій майці — Таня у вівторок презентувала її в столичній кав’ярні ”Бабуїн”.

Книжка вийшла у видавництві ”Фоліо”. В ”Бабуїні” нею торгували по 9 грн за столиком при вході. У книгарнях її пропонують за 15–20 гривень.

Зовні книжка схожа на дешеві романи, які продають у метро. М’яка палітурка, на ній — фіолетова чи то відьма, чи то мертвячка. На другому плані карпатська хата.

Поки на сцені грає львівська джаз-фольк група ”Шоколад”, Таня розказує:

— Сьогодні шосте число шостого місяця шостого дня. Я живу в шостій квартирі, і мій домашній телефон закінчується на три шістки. Мою книжку теж називають містичною.

31-річний поет Андрій Бондар так оцінює новинку:

— ”Згори вниз” — реанімація сюрреалізму в українській літературі.

Його дівчина, письменниця і донька письменника Юрія Андруховича Софія, 23 роки, сидить поряд, цмулить пиво і схвально киває.

— Це швидше магічний реалізм, — вставляє 31-річний літератор Сергій Жадан, розташувавшись за сусіднім столиком.

Малярчук зачитує уривки з повісті. Спочатку ставить не там наголос у слові ”копати”,  а тоді двічі повторює одне й те саме речення.

— Ну да, Таня — бомба, — киває 31-річна Світлана Поваляєва, теж письменниця. — Тільки її треба не слухать, а читать.

Книжка розпочинається повістю на 140 сторінок ”Книга страхів”. У ній ідеться про карпатське село Дземброню. Героїня Тетяни — сліпа Варка, що вночі годує хлібом чорного вовка, а вдень теребить кукурудзу. Інший персонаж — дід Франя, який робив ”федеграфії”, але помер, залишивши по собі лише здичавілих котів. Принагідно письменниця наводить детальну інструкцію, як виготовляти фото в домашніх умовах.

Три роки тому книжку Тані Малярчук ”Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи” класик Павло Загребельний висував на Шевченківську премію.

— Не дали! — сплескує руками Таня. — Але не страшно. Рання слава псує письменника.