Оксана Забужко вважає, що правди треба добиватися будь-що(фото: Євген КОЛЕСНИК)

Початок затримувався. Люди потихеньку розкуповували нові книжки Забужко. Найбільшим попитом користувалася ”Let my people go: 15 текстів про українську революцію”. Нарешті ведучий з патетичною ноткою в голосі закликав присутніх вітати Жанну Д’Арк українського письменства. Вона з’явилася під гучну музику, в сліпучому промінні софітів — елегантна і трохи зніяковіла.

Забужко представляла фільм югославського режисера Ґорана Паскалєвича  ”Бочка з порохом” (1998 р.). На її думку, це найкраща стрічка про війну, який вона будь-коли бачила. Хоча реальна війна в ньому лишилася за кадром.

Після перегляду письменниця відповідала на запитання. Діалог набув переважно політичного характеру. Зайшла мова про приспаний нерв правди в українського народу. Зауважували, що перед початком війни в Югославії там усі говорили насамперед про гроші, про газові проблеми? Одна пані емоційно вимагала від Забужко правди щодо її участі у виборчих списках ”Нашої України”. Письменниця так само емоційно це спростувала.

На завершення Оксана Забужко згадала історію про жінку, яка тривалий час домагалася від якоїсь газети спростування хибної інформації. Було надруковано, ніби Варвара Рєпніна, яка була закохана у Тараса Шевченка, доводиться дружиною, а не донькою князеві Рєпніну. Пані Оксана цілковито на стороні тієї жінки. Вона вважає, що правди треба добиватися будь-що. Навіть якщо інколи це виглядає анекдотично.