У Кремлі вже розподілили ролі на "нормандський саміт"

Кремль готується до саміту в "нормандському форматі" як вміє. Обстріли на лінії розмежування не припиняються. В "парламенті Донецької народної республіки" голосують за визнання її кордонів відповідними кордонами Донецької області України. Спікер Державної думи Росії В'ячеслав Володін попереджає, що від України можуть відколотися ще кілька областей. А сам Володимир Путін звинувачує українську сторону в неконструктивності на газових переговорах, - пише Віталій Портников для "Грани.ру".

Додамо до цього вбивство в Берліні. Звичайно, хтось звинуватить російські спецслужби в недолугості - навіщо затьмарювати обстановку напередодні саміту, зустрічі Меркель і Путіна? Але якщо це і незграбність, то навмисна - федеральному канцлеру дають зрозуміти, що російські спецслужби відчувають себе як вдома не тільки в Лондоні, але і в Берліні. І Ангелі Меркель, у якої і без того серйозні проблеми зі збереженням урядової коаліції після зміни керівництва німецьких соціал-демократів, варто це усвідомити. І добре подумати і над власною поведінкою, і про свої сумніви.

Макрона не "обстрілюють" тільки тому, що він, здається, вже ні в чому не сумнівається.

Ми робимо вигляд, що не розуміємо, якими можуть бути результати паризького саміту, хоча насправді варіанти його результату зрозумілі навіть дилетанту - якщо, звісно, цей дилетант не президент України або Франції. У всякому разі, в Кремлі ролі вже розподілили.

Путін їде до Парижа, щоб прийняти капітуляцію телевізійного коміка, який зарвався та вважає себе рівнею товаришам з КДБ і посмів домагатися зустрічі зі "збирачем земель". Завдання Макрона - тиснути на коміка, пояснювати йому, як влаштоване життя, і всім своїм виглядом демонструвати, що кращих пропозицій Україна вже не отримає. А пані Меркель краще б просто помовчати і не заважати Путіну. Ось, власне, і вся мізансцена.

Що станеться, якщо Зеленський не захоче бути жертовним ягням, не капітулює перед Путіним, встоїть перед тиском Макрона, прислухається до порад Меркель? Та нічого особливого. Просто почнуть збуватися російські погрози, які не раз звучали на різних рівнях. Спробують "відновити територіальну цілісність ДНР", почнуть здійснювати заходи для відокремленння ще якихось українських територій, закриють газовий вентиль, посилять обстріли - хіба мало що можна придумати для посилення тиску? Тому що неготовність Зеленського до капітуляції в Кремлі сприймуть саме як недостатній тиск на нього.

В українського президента дійсно дуже поганий вибір - між капітуляцією і війною. І це при тому, що більша частина його співвітчизників не хоче ні капітуляції, ні війни, а хоче миру - але так, щоб не було соромно. Простіше кажучи, хоче дива.

Попередник Зеленського Петро Порошенко це добре розумів, тому й не форсував зустрічі в "нормандському форматі" після того, як переконався, що компромісу на них досягти неможливо, а неготовність до капітуляції призводить до нових серйозних загострень. А ось відсутність зустрічей дозволяла сторонам закріпитися на своїх позиціях до кращих часів - при тому що санкції проти Росії продовжували працювати, а допомога Україні продовжувала надходити.

Зеленському лише потрібно було зрозуміти, чому насправді цих зустрічей не було. Але, оточений наївними чи зловмисними людьми, впевненими, що війна з Росією триває тільки тому, що в Києві на ній хочуть "збагачуватися" і не бажають розмовляти з Путіним, новий український президент сам кинувся в чумний барак "нормандського саміту". І потягнув за собою свою країну.