Дилема для "Самопомочі"

Андрій Садовий в інтерв'ю "Українській правді" однозначно заявив, що партія піде на вибори до парламенту, буде мати свого кандидата в президенти. І цим кандидатом найімовірніше буде сам міський голова Львова.

Рішення про самостійну участь в одних та інших виборах було цілком очікуваним. Репутаційний потенціал сучасного Львова справді достатньо великий. "Львівський кейс" спрацював для "Самопомочі" на минулих парламентських виборах. Так само ця фішка зіграє й на наступних виборах в Раду. Хай що мені кажуть невдоволені колеги і коліжанки зі Львова, а ваше місто залишається в Україні найжаданішим. І цю надпопулярність зовнішній спостерігач пов'язує із Садовим. Саме так це виглядає для обивателя збоку. І ніц з тим не вдієш.

Питання в іншому. Чи достатньо "львівського успіху", аби Садовий пройшов президентську кампанію з пафосом? Ось тут є певні сумніви. Ця виборча кампанія буквально буде горіти, шкварчати, пекти. Все буде на оголених нервах. І це закономірно у час війни, зради, втраченого шансу, можливого реваншу і загрози фізичного знищення для кожного патріота. Така кампанія точно потребуватиме гостроти, виразності і конкретики, а не фігуральності, обтічності і заспокоєння.

"Інтеліґентний господарник" Андрій Садовий - хороший варіант, щоб вести партійний список у парламент, говорячи про реформи, децентралізацію, "бідність", середній бізнес і технопарки. Найближчі ж президентські вибори потребуватимуть фактурнішого персонажа, який щиро і гостро комунікуватиме щодо найочевидніших екзистенційних дилем для сучасної України – "мир" або перемога і реванш або воля. І для такої кампанії у "Самопомочі" є інший оптимальний кандидат. Це Оксана Сироїд.

Пункт перший. Вона зможе абсолютно органічно представляти "європейський шарм сучасного Львова", але водночас не змушена відповідати за "сміття" та інші делікатні запитання, які можна поставити меру міста.

Друге. Сироїд належить до покоління справді нових політиків. Але на противагу Вакарчуку, який є просто новим нулем, вона виглядає сформованою політичною особистістю. Поява Сироїд серед кандидатів істотно полегшила б вибір багатьом представникам креативного класу, які від безвиході приглядалися вже навіть до Вакарчука, "аби тільки не політичні старпери".

Третє. Якщо Андрій Садовий конкуруватиме за виборця фактично лише з Анатолієм Гриценком, то Оксана Сироїд зайде на електоральні поля одразу трьох фаворитів. З Тимошенко вона буде конкурувати як молодша жінка, з Гриценком позмагається за мислячого виборця. Для Порошенка віце-спікер буде неприємним опонентом в дискусіях на тему збройної агресії, "Мінська" та "реінтеграції" Донбасу. У Сироїд давно напрацьована і дуже зрозуміла політична позиція з цих питань. Що головне - ця позиція відповідає суспільному запиту більшості українців, а особливо мешканців Західної України. Важлива деталь - саме на Західній Порошенко збирається отримувати перемогу.

Четверте. Ціна поразки у президентській кампанії для Оксани Сироїд буде значно нижчою, аніж для лідера партії Андрія Садового, який повинен буде за кілька місяців вести партію на парламентські вибори.

Є в цій історії, правда, один делікатний нюанс. Це партійна субординація.

Оригінал