Скандал навколо квартири журналіста Сергія Лещенка зачіпає цілий ряд проблем

Правду кажучи, я прочитав майже все, що пише Лещенко в блогах, статтях і книгах. Бо він однин із небагатьох в Україні, кого я можу класифікувати як журналіста-розслідувача. Його книга про екс-президента Віктора Януковича є прикладом доброго вивчення предмету й інформативності.

По-перше, важливо підкреслити, що квартирний скандал Лещенка є невеликий за масштабом порівняно з розмірами корупції у вищих колах так званих правлячих еліт України. Державні установи, що відповідають за боротьбу з корупцією, ігнорують минуле і сьогодення діяльності висококорумпованих олігархів, спрямовуючи дорогоцінні й обмежені ресурси на порівняно незначні випадки. Це схоже на особисту помсту команди президента Петра Порошенка одному з провідних журналістів-розслідувачів України.

Крім того, Лещенко не повинен бути покараний за проживання в країні, де так звані правлячі еліти допустили існування тіньової економіки протягом чверті століття незалежної держави Україна. Держбюджет щороку втрачає мільярди через несплату податків у великій тіньовій економіці.

Коли половина ВВП України заробляється підпільно, це не дивно, що грошові кошти (в основному, в доларах США і євро) має важливе значення для великої кількості людей. Це стосується не тільки Лещенка, а й багатьох інших відомих мені "прозахідних" журналістів, учених, юристів і телевізійних консультантів, які живуть і працюють в Україні. Жоден із них не має іпотечних кредитів, тому що всі вони заплатили за свої квартири готівкою. Я знаю вченого в Києві, якому належить чотири квартири і телевізійного консультанта, який має дві. Обидва підтримували помаранчеву революцію і Євромайдан.

Водночас Лещенко відрізняється тим, що стверджує ніби отримав дуже велику суму грошей, просто працюючи журналістом, отримуючи випадкові стипендії, наприклад, від Національного фонду за демократію. Я працював журналістом протягом трьох десятиліть і знаю на власному досвіді, як важко заробляти на життя в цій галузі. Ви отримуєте гідну зарплату лише, якщо працюєте на впливове видання. Але я дуже сумніваюся, що "Українська правда" платить високі, західного рівня, зарплати своїм співробітникам, у тому числі Лещенку.

На Заході дохід фрілансерів знизився в останнє десятиліття. У доінтернетівську еру видання платили за статті, але в сьогоднішньому світі таке рідко трапляється. Лише незначна меншість усіх моїх публікацій оплачується (йдеться, в тому числі, і про New Atlanticist і Foreign Policy, де Лещенко також друкувався). Я підрахував, що 90% західних видань не платять за статті та блоги.

Писати для них можливо, якщо у вас є стабільний дохід від вашого основного джерела зайнятості. В моєму випадку це Університет Альберти. У випадку Лещенка - це "Українська правда" і український парламент. Лише постійна зарплата може забезпечити прийнятний рівень існування.

Інтригуюче питання, чому Лещенко так багато написав про Павла Лазаренка та Юлію Тимошенко? Врешті-решт, є багато прикладів корупції і високого рівня зловживання службовим становищем в Україні, які могли б стати предметом досліджень Лещенка. Можливо, писання про Тимошенко і Лазаренка є частиною угоди з редактором "Української правди" Оленою Притулою, яка, як відомо, має особисту неприязнь до Тимошенко.

Безсумнівно, критика Лещенком корумпованих еліт не була повністю збалансована через його надмірну увагу до Лазаренка. При цьому ігнорування Ріната Ахметова, Віктора Пінчука, Сергія Тігіпка, Дмитра Фірташа та інших корумпованих олігархів і великих бізнесменів.

Лазаренко - давайте нагадаємо собі - єдиний український олігарх, який був покараний. Американцями, не українцями. I, отже, якщо вдаватися до мови справедливості, він "погасив свій борг перед суспільством."

Лазаренка звинувачували у відмиванні $120 млн, які є жалюгідними крихтами в порівнянні з тим, що олігархи і корумповані чиновники вкрали в української держави.

Колишня перша леді Катерина Ющенко зібрала половину цієї суми від олігархів для дитячої клініки, яку так і не побудували. Лазаренко купив будинок на $6 млн у Каліфорнії, що є копійками порівняно з сотнями мільйонів, котрі Пінчук і Ахметов заплатили за свої палаци в Лондоні. Таку ж суму, 6 мільйонів, Пінчук витратив на одній нещодавній передноворічній вечірці в швейцарських Альпах.

Зрештою, коштує багато грошей, за українськими мірками, летіти в США, жити в готелях і харчуватися, щоб зробити дослідження по Лазаренку. Адже він є дрібною сошкою в порівнянні з набагато більшими шахраями, яких можна знайти у себе вдома.

Xай інший український журналіст переконає мене в тому, що він заробив чесно набагато більше грошей, ніж журналісти заробляють на Заході.

Тарас Кузьо, спеціально для Gazeta.ua