Яких поступок насправді чекає Москва від Києва?
Мета Росії - зірвати встановлення повної політичної та економічної залежності України від неї
Україна має піти "болючі компроміси" у відносинах з Росією заради миру, написав у газеті The Wall Street Journal український бізнесмен Віктор Пінчук. Зокрема, вважає, слід відмовитися від шляху вступу до Євросоюзу й НАТО, провести вибори на окупованому Донбасі до звільнення його територій, тощо.
Отже, про статтю Пінчука на холодну голову.
1. Забути Крим. А хто сказав, що Путін сприйме це як поступку України? Для нього питання Криму "закрите." Позиція України його не турбує. Сполучених Штатів Америки - так. РФ прагне, щоб США та решта міжнародної спільноти визнали окупацію Криму законною анексією. Але з позиції відносин з Україною визнання Криму російською територією не буде сприйняте Росією як поступка з боку України, оскільки з їхньої точки зору, це вже і так факт, який Київ не здатен змінити. А якщо США визнають законною анексію Криму (що навряд, як би не розпинався Кіссінджер), то позиція України тим більше не турбуватиме РФ.
2. Забути про членство в НАТО. Ну, правильно пише Пінчук, що членство в НАТО нам в середньостроковій перспективі не світить. Але це ж знає і РФ. То чому Москва "проковтне" рішення України офіційно відмовитися від членства в НАТО як поступку? Кого ми намагаємось так по-дитячому обманути? Про "технічні" аспекти цього рішення я вже мовчу - Україна зможе переглянути його будь-коли. Яким чином США чи НАТО може "дати слово," що Україну не приймуть - теж не просте питання.
3. Забути про членство в ЄС. Та те саме, що і з НАТО. Забути потрібно не про членство в ЄС, а про те, що ми зможемо переконати Росію, що їй вигідно, щоб Україна відмовилась від того, чого у неї реально і так немає.
Поки пропозиція про мир Путіним не озвучена, будь-які публічні дискусії на тему "чим би могла пожертвувати Україна" є шкідливими
Насправді Росію можуть цікавити лише дві речі, які могла би зробити Україна:
- виконання Мінських домовленостей у тому вигляді, як є;
- відмова від Угоди про асоціацію з ЄС (або щонайменше скасування домовленості про Зону вільної торгівлі).
Чому? Тому що обидві передумови вкрай важливі і визначальні з точки зору встановлення повної політичної та економічної залежності України від Російської Федерації. А її неможливість - це і є мета РФ.
Загалом найслабшим місцем усіх старих чи по-новому озвучених планів "врегулювання" чи то американських, чи то ніби українських, які передбачають низку односторонніх політичних та економічних поступок України перед РФ в обмін на мир є те, що ніхто з авторів не пояснює, а що ж хоче Росія? Чому це мало би спрацювати? Хто запитав Путіна?
І поки пропозиція про мир Путіним не озвучена, будь-які публічні дискусії на тему "чим би там могла в односторонньому плані пожертвувати Україна" є шкідливими.
