Політика чи психлікарня: чому українські ракети роздратували Путіна?

Те, як Росія відреагувала на українські ракетні навчання – це ще один доказ незаперечного факту, що для успіху України насамперед потрібна сильна сучасна армія

Політики і журналісти продовжують пояснювати причини, які змусили Росію так жорстко – аж до відвертих погроз – реагувати на українські ракетні навчання. Може, головна причина в тому, що вони відбулися неподалік окупованого Криму, вкотре нагадуючи політичному керівництву в Москві, що "закрите питання" приналежності території аж ніяк не закрите.

Але мало хто замислюється, що російська реакція пов'язана з прагненням жити в міфологізованому світі, який існує в головах російського керівництва і ретельно вибудовується пропагандистським чудовиськом сусідньої країни.

Для простоти розуміння нагадаю, як картина світу виглядає з Пхеньяну – благо, сучасна Росія все більше нагадує Північну Корею. У цій картині світу Північна Корея – миролюбна сильна держава, яка захищає свій суверенітет. У тому числі і з допомогою ядерної зброї. А Південна Корея – слабкий агресор на службі у Сполучених Штатів. І якщо тільки цей підлий агресор спробує напасти на соціалістичні завоювання Півночі, ми зметемо його з лиця землі! Так вони й існують тільки тому, що їм дозволяє великий Кім!

І коли з Сеула попереджають, що в разі спроби застосувати ядерну зброю Пхеньян буде в буквальному сенсі слова стертий з лиця землі, це викликає у північнокорейських божевільних напад сказу. Та як же це так вони сміють? Хто їм дозволив нам загрожувати? Негідники!

У російсько-українському конфлікті рівно та ж історія. У Москві вважають за краще думати, що Україна – це злиденна бідна родичка, у якої немає і не може бути армії. Армія може бути тільки в Росії. При цьому владу в Україні захопили американські маріонетки. Але у них все одно нічого не вийде. Україна взагалі існує тільки тому, що великий Путін не віддав наказ бомбити Київ і наступати на Львів.

Ворог повинен знати, що окупація Криму і Донбасу – його останній успіх

І коли в Києві попереджають про майбутні навчаннях, це викликає у кремлівських "північнокорейців" напад сказу. Та як же це вони так сміють? Хто їм дозволив нам загрожувати? Негідники!

Ось, власне, і вся причина невдоволення. Її не треба шукати в області політики. Її потрібно шукати в палаті психіатричної лікарні.

І це пояснення – ще один доказ того незаперечного факту, що для успіху Україні насамперед потрібна сильна сучасна армія. Ворог повинен знати, що йому не пройти парадом до українських міст, не вбивати більше наших громадян, не вивозити в свою злодійську країну наші заводи. Окупація Криму і Донбасу – його останній успіх. Причому – тимчасовий. Украдене доведеться віддати.

А не буде сильної армії - не буде ні реформ, ні кращого життя, ні України.

Передруковується з дозволу редакції "7 днів"

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Михайло Басараб Політолог
Ігор Луценко Народний депутат, член комітету з протидії корупції
Андрій Миселюк Директор Інституту соціально-політичного проектування "Діалог"
Дмитро Снєгирьов Голова ГО "Права справа"
Віталій Скоцик Голова Аграрної партії України