Нагадаємо, чим закінчилося наше військове протистояння з Заходом минулого разу - розпадом СРСР. Закон ненавмисних наслідків, одначе.

Догралися!

Ми і не помітили, як випали у час, в якому відсутня "червона риска", яку самі ж, не подумавши про наслідки, і стерли. Рутиною стали обльоти російськими "Сушками" не тільки натівських літаків, але й американських есмінців, що виглядає чи то як залякування, чи то як гра - знущання. Відповідь не забарилася й ось вже рутиною стає західний ескорт російських літаків в просторі над Балтійським морем. Минулого тижня натовські винищувачі піднімалися по тривозі п'ять (!) разів для супроводу російських військових літаків. І весь цей обмін зовсім не для демонстрації взаємної доброзичливості.

Кремль, зробивши висновок, що епоха Заходу завершилася, взявся посилено смикати за хвіст і вуса розніжене і зледащіле створіння, яке ми називаємо ліберальною цивілізацією. Захід довго не реагував ані на дражнилки, ані на силовий шантаж, очевидно, сподіваючись, що Росію можна переконати поводитися пристойно. Західні лідери вважали, що ми працюємо в одній з ними системі понять. Яка наївність! Ці хлопці не зрозуміли, що терпіння і вмовляння в російській ментальності сприймаються, як слабкість і невпевненість. Але після кримсько-українського душа Захід прийшов до тями. Агонізуюче НАТО почало - хоча і невпевнено - шукати відповідь на російський мачізм.

Захід довго не реагував ані на дражнилки, ані на силовий шантаж, очевидно, сподіваючись, що Росію можна переконати поводитися пристойно

Тільки що опубліковану доповідь "Closing NATO's Baltic Gap", авторами якого стали колишні командувачі силами НАТО - Wesley Clark, Egon Ramms і Richard Shirreff, а також Juri Luik, колишній міністр закордонних справ і борони Естонії - дає враження про еволюцію настроїв серед західних військово політичних кіл щодо Росії. Давайте подивимося на деякі тези доповіді.

- "Росія є загальним дестабілізуючим знаменником як на східному, так і на південному напрямках".

- Росія "продемонструвала здатність швидко пересувати численні сили через великі дистанції і підтримувати їх в бойовому стані тривалий час". Комплімент, звичайно!

- А ось НАТО, на думку авторів доповіді, поступається Росії в швидкості прийняття рішень. Командні структури НАТО на північному напрямку були ліквідовані. Тільки одна третина американських сил знаходиться на задовільному рівні і більшість їх керівників не має досвіду ведення конвенціональних кампаній. В Європі американський контингент налічує 65 000 осіб, що менше, ніж чисельність поліцейських в Нью Йорку. Для Великобританії буде проблемою зібрати навіть боєздатну бригаду. А про Німеччину і говорити немає чого - її армія в 170 000 осіб не готова до масштабних операцій. Список натовських проблем можна продовжити. Але і цього достатньо для того, щоб поставити запитання: чому альянс на такій стадії розкладання став загрозою для Росії ?!

Агонізуюче НАТО почало - хоча і невпевнено - шукати відповідь на російський мачізм

Колишні командувачі, які тепер можуть сказати те, що хочуть, пропонують саміту НАТО, який незабаром відбудеться у Варшаві, перейти до стратегії жорсткого стримування Росії. Створюється враження, що це зовсім не думка одинаків-маргіналів. Якщо навіть третина з їхніх пропозицій буде здійснена, ми вступимо в ситуацію силового протистояння з Заходом.

І як Росія з її військовим бюджетом в 87.6 млрд дол витримає тиск військового катка, бюджет якого перевищує 1. 023 трильйона дол? Чи розумів хто-небудь в Кремлі, чим закінчиться гра в понти і дражнилки? Невже не вірили, що Захід може прокинутися? А між тим, зупинити цю військову махину дуже складно - і тому, що порушені амбіції; і тому, що посилюється страх ліберальної спільноти перед тим, що Кремль викине, якщо його не зупинити; і тому, що почалося слиновиділення західного ВПК, який відчув видобуток.

Нагадаємо, чим закінчилося наше військове протистояння з Заходом минулого разу - розпадом СРСР. Закон ненавмисних наслідків, одначе.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал