Дурень, Росія і Україна
Завдяки Помаранчевій революції та Євромайдану, українці зрозуміли, що щось потрібно лагодити і лагодити дуже швидко. Росія все ще переживає фазу заперечення проблеми. Путін же радо приєднає ще декілька напівзруйнованих будівель до своєї колекції під оплески натовпу і всупереч словам своїх пророків.
Знявши свого "Дурня", 34-літній російський режисер Юрій Биков офіційно став пророком своєї держави.
"Нью Йорк Таймз" стверджує, що фільм присвячено проблемі корупції у бідних регіонах Росії. А "Дурень" - очевидна алегорія на гнилість та невідворотний колапс режиму Путіна.
Дмитро Нікітін, сантехник, помічає, що гуртожиток, де проживає різний зброд його рідного міста, невпинно розколюються. Тріщина від самої землі до даху наводить його на думку, що основа будинку зсунулась не менш ніж на 10 відсотків, і повне руйнування невідворотнє. Він намагається привернути увагу мера міста та адміністрації до цієї проблеми. Проте через розкрадання бюджету міста евакуація жителів будинку неможлива: у місті просто нікуди переселити 800 людей. Отож мер разом із радником вирішують ігнорувати проблему, щоб потім перекласти провину на пожежне відділення та житлово- комунальний відділ. Дмитро розуміє, що може врятувати людей лише самотушки, він бігає від дверей до дверей з криком: "Будинок обвалюється!". Але нічого не відбувається. Несвідомі люди накидаються на нього із докорами. В останній сцені Дмитро лежить у снігу, непритомний чи мертвий.
Важко не помітити, що будинок символізує путінську Росію. Тут всі " в долі" - від мешканців будинку і мера з його наближеними людьми, аж до губернатора, який кладе в кишеню половину бюджету міста. Голова міліції каже: "Я росіянин, як можу без хабарів?". Але Бикова турбує не сама корупція, а її вплив на Росію - будівлю, що руйнується. Батько радить Дмитру облишити це діло, бо думає, що система ніколи не зміниться. А Дмитро каже дружині: "Живемо як свині, тому що обходимось один з одним, як з непотребом". Мер питає Дмитра, чи впаде будинок, а він відповідає: "Він уже падає".
Як і режим Путіна.
Фільм нагадує "Левіафана" Звягінцева, що теж вийшов на екрани у 2014 і теж зображує людину, що безнадійно бореться із корумпованою верхівкою північного містечка за право жити у власному будинку. Він не тільки програє. Він не тільки втрачає дружину і друга, а ще й потрапляє до в'язниці.
Більше того, важко не помітити, як "Дурень" нагадує "Маленьку Віру", фільм 1988 року, знятий Валерієм Пічулою. Останній зображував злиденну та корумповану Радянську Росію останніх років Брежнєва. Через три десятиліття нічого не змінилось. Простий народ живе у злиднях, поки верхівка розкошує. "Маленька Віра" передрікала розпад Радянського Союзу. А от чи "Дурень" – пророцтво розпаду держави чи падіння режиму - вирішувати вам.
Сподіваюсь, "Дурня" покажуть і в Україні для широкого загалу. Більшість з того, що ми бачимо у картині, стосується й України. Глядачі самі мають змогу оцінити, що "будівля" і Росії і України під загрозою.
Але є одна суттєва відмінність. Завдяки Помаранчевій революції та Євромайдану, українці зрозуміли, що щось потрібно лагодити і лагодити дуже швидко. Росія все ще переживає фазу заперечення проблеми. Путін же радо приєднає ще декілька напівзруйнованих будівель до своєї колекції під оплески натовпу і всупереч словам своїх пророків.
Відмінність у тому, що Україна ще має надію. Росія безнадійна.
Текст публікується з дозволу автора.
Переклад Gazeta.ua.
Коментарі