Більшість українських політиків вдалася до вагань та декларацій після нападу Росії. Це проявилося у збереження не відповідного до стану війни політичного, економічного, інформаційного тощо порядку. Не було ухвалено ні воєнного стану, ні розірвано дипломатичних відносин з московією. Скільки ж смертей мало статися, щоб ліберальна коаліції у Верховній Раді визнала агресора агресором?

Мета ворога така: знищення державності, дезінтеграція та визнання Києвом та світом нових кордонів України.

План Кремля: терором і війною змусити Україну до капітуляції на його умовах: визнання злочинних маріонеткових режимів на окупованих територіях як автономних утворень у складі України, федералізація інших територій України, блокування євроінтеграційного курсу, офіційне закріплення мовного поділу України – шляхом надання російській мові офіційного статусу. А якщо Україна погодиться, то й Захід буде змушений погодитися з "миротворчими" ініціативами Росії.

ВО "Свобода і Олег Тягнибок ппропонувала, а тепер вимагає у влади здійснити дії, щоб зруйнувати плани імперіалістів.

По-перше, потрібно тримати воєнний удар ворога. Доля України залежить перш за все від здатності української армії, інших воєнізованих формувань, суспільства зупинити військовий напад агресора, а в перспективі – звільнити окуповані території. Саме результати на фронті визначатимуть результати переговорів про досягнення миру, а не навпаки.

Тому треба й далі концентрувати всі ресурси, щоб зміцнити національну оборону та підвищити боєздатність Збройних Сил.

Необхідно зробити в цьому напрямку:

1. Здійснити реальну люстрацію, переатестацію та перевірку на детекторі брехні військового командування та керівництва силових структур. Усіх корупціонерів, саботажників та пособників ворога слід усунути з посад.

2. Жорстко карати усі прояви корупції в процесі мобілізації. Забезпечити проведення мобілізації перш за все силами чоловіків, які мають фаховий досвід військової та правоохоронної діяльності, а також добровольців.

3. Оперативно нейтралізувати диверсії пособників ворога, починаючи з їхніх дій у парламенті.

4. Створити загони територіальної оборони в усіх районах країни та на їхній основі сформувати народний резерв Збройних Сил.

5. Легалізувати усі добровольчі підрозділи та надати їм ефективне озброєння.

6. Посилити контроль суспільства за реальним станом збройного та матеріально-побутового забезпечення військових підрозділів.

По-друге, сьогодні, хоч і запізно, ціною втрати тисяч людських життів та значних територій, економічного потенціалу та матеріальних ресурсів Верховна Рада офіційно визнала, що події останнього року на Донбасі (а перед тим у Криму) – це пряма військова агресія Росії, а не антитерористична операція проти місцевих сепаратистів.

Однак однієї заяви парламенту про визнання Росії державою-агресором недостатньо – потрібно робити подальші рішучі кроки, а саме:

1. Розірвати дипломатичні відносини та запровадити візовий режим із Росією, оскільки провладна коаліція нарешті спромоглася визнати Росію державою-агресором.

2. Подати позови до Міжнародного Кримінального Суду в Гаазі за вчинені воєнні злочини, в тому числі етнічні чистки, на Донбасі та в Криму; персонально проти Путіна та його поплічників, а не тільки проти його місцевих маріонеток на окупованих територіях. Для цього Україна має невідкладно ратифікувати Римський статут та внести відповідні зміни до Конституції.

3. Подати позови до Міжнародного Суду ООН щодо російської агресії в Криму та на Донбасі з вимогою визнання Росії державою-агресором та виплати компенсацій за збитки, завдані агресором.

4. Звернутися до міжнародних організацій: Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи та Організації з безпеки і співробітництва у Європі з вимогою зупинити членство Росії у цих організаціях до часу припинення Росією агресії проти України, звільнення Криму і Донбасу та виплати компенсацій за завдані збитки.

5. Звернутися до країн світу з проханням посилити економічні санкції проти держави-агресора.

6. Знову звернутися до країн-гарантів Будапештського меморандуму і НАТО по військово-технічну та іншу допомогу для протидії російському агресору.

По-третє, Президент має ухвалити рішення щодо запровадження воєнного стану на території АР Криму, Донецької, Луганської областей та всіх прифронтових областей, де є загроза військової агресії та систематично відбуваються терористичні акти. Це пряма норма Конституції України, пункт 20 статті 106.

Згідно із Законами "Про оборону України" та "Про правовий режим воєнного стану" запровадження воєнного стану:

1. Надає збройним силам необхідні повноваження для захисту національної безпеки.

2. Покладає персональну відповідальність за ситуацію в зоні воєнних дій на Президента України.

3. Дозволяє оперативно нейтралізувати дії осіб, організацій, в тому числі підприємств та ЗМІ, які є посібниками агресора, встановити повний контроль над інформаційним простором.

4. Надає владі та армії право на законних підставах залучити та конфіскувати ресурси підприємств олігархів для оборони країни.

По-четверте, захоплені Росією райони Донбасу мають бути визнані так само, як Крим, тимчасово окупованими територіями, що передбачатиме реалізацію наступної політики:

1. У судовому порядку визнати "ДНР" і "ЛНР" терористичними та маріонетковими організаціями, створеними Путіним для легітимізації російської агресії на Донбасі.

2. Скасувати закони про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донбасу та про амністію терористів, ухвалені в незаконний спосіб на початку вересня 2014 року.

3. За жодних умов не погоджуватися на проведення місцевих виборів на захоплених територіях Донбасу до часу їхнього повного звільнення від російських окупантів, оскільки це прямий шлях до легітимізації окупаційного режиму, чого добивається Путін.

4. Припинити бюджетне фінансування окупованих територій, а також заборонити торгівельні та економічні відносини з окупованими територіями, щоб унеможливити підтримку життєздатності окупаційного режиму за рахунок України.

5. Спрямувати бюджетні кошти для надання допомоги на облаштування вимушених переселенців з усіх тимчасово окупованих територій. Завдання уряду – створити для всіх українців, які не підтримують окупаційний режим та не хочуть залишатися на окупованій території, побутові можливості переїхати на території, контрольовані українською владою.

По-п'яте, зважаючи на те, що російські окупанти систематично не виконують нав'язані ними ж ганебні Мінські домовленості від 1 вересня 2014 року, Україна має відкинути їх повністю та запропонувати свій план досягнення миру, який включатиме такі послідовні кроки:

1. Виведення усіх російських військових формувань із території України, відновлення повного контролю України над державним кордоном із Росією та виплата Росією компенсацій за збитки, спричинені агресією.

2. Проведення десепаратизації, позбавлення виборчих прав посібників сепаратистів на звільнених від окупації територіях.

По-шосте, протидія російській агресії має бути послідовна у всіх царинах життя суспільства, а не лише на військовому і дипломатичному напрямках. Ситуація, за якої частина українців віддає життя на фронті, зупиняючи російську агресію, а російський бізнес і його українські контрагенти продовжують заробляти в Україні, ніби нічого не сталося, є моральним злочином. Тому:

1. Треба запровадити санкції проти російського бізнесу та його контрагентів в Україні, починаючи з бізнесу наближених до Путіна чиновників.

2. Арештувати майно і кошти кампаній з російською часткою власності до повної компенсації Росією збитків, завданих Україні внаслідок воєнної агресії Росії, окупації суверенних українських територій, грабунку державного та приватного майна.

3. Звільнити інформаційний простір України від духовної та інформаційної окупації, подолати наслідки штучної русифікації.

4. Уряд має реалізувати курс на подолання енергетичної та економічної залежності від Росії в усіх аспектах.