Уся Росія, немовби розтривожений вулик, наповнена одним ненудним словом - "Україна". А та, немов би гонорова дівка, виплекана у м'яті й любистку, за двадцять три роки незалежності, зібралася до паничів в Європу. З Кремля строгий наказ: "Не пущать, или... придушить!"

Що залишилося від тієї частини Донбасу, де на якийсь час запанував крутий їхній та божевільний "руській мир" добре видно з фото і вербальних картинок, представлених на Інтернет ресурсі сайту міжнародної радіостанції "ЭХО Москвы" членом Ради Російського правозахисного центру "Меморіал" Олегом Орловим, озаглавлених "Гуманітарна катастрофа в Первомайську". Це про той наш Первомайск, що під Луганськом. Біда, розруха скували місто, довкруги страждання ні в чому не винних людей, обстріли житлових районів, загибель мирних громадян. Усі ці неймовірні жахи на світлинах.

Хто ж відповідальний за цю трагедію, з точки зору московського історико-проствітницького "Меморіалу"? У кількох місцях пан Орлов чітко вказує: Первомайськ Луганської області знищила артилерія української армії. Ще начебто побіжно, спроквола згадується: стріляють і ополченці, і російські військові. Напевне, соромно було заперечувати очевидне.

Але одначе, як можна зрозуміти, на думку представника правозахисників із білокам'яної, героями ситуації в Первомайську, все-таки є... козаки. Як розповідає автор, вони в літню спеку носили воду в підвали, де знемагали від спраги люди, ховаючись від нагальних обстрылыв. А нині люди в папахах і при нагайках при ньому, О. Орлову, буквально "скреготали зубами" з приводу того, що місцеве населення не отримує гуманітарної допомоги, яку присвоюють собі самозвані вожді ЛНР у Луганську. Що добігають кінця запаси продовольства в місті, а зима ще на самому своєму початку. Страшно подумати, що буде далі…

Читаємо в блозі: "Міська влада в особі коменданта-мера-козака Євгена Іщенка та його соратників намагається якось підтримувати в місті життя. Козаки організували шість їдалень, у кожній з яких щодня раз на день близько трьохсот людей годують безкоштовними обідами".

На доказ цього, у блозі представника московского "Меморіалу" розміщені фото оголошень, де зображено, як саме козацтво запрошує громадськість до страв. Як роздає безкоштовно хліб на вулицях. Просить приносити виделки з собою, оскільки їсти ложками, мовляв, не естетично ...

Хоча, зауважу, нагодувати триста осіб у місті, де ще рік тому мешкало понад 38 тисяч, а сьогодні, за твердженням автора публікації, знаходиться до двадцяти тисяч осіб, це сущий дріб'язок. Піар, та й годі ...

Але виглядає все одно аж надто зворушливо, хвилююче. До тих пір, поки не поставиш питання: а що, власне, за козаки в Первомайську, звідки вони тут взялися, що ще за якийсь комендант-мер міста? Ось десятиліттями жили люди на цій українській території, дітей ростили, весілля гуляли, один до одного в гості ходили, а тут раптом з'явилися якісь лахматі, нечесані козаки і все зруйнували, зламали, розтрощили. Зробили людей безхатченками, голодними, а тепер хліб їм роздають, як милостиню ... Рятівники цапові, якщо не сказати смачніше, яким варто відрізати все, що висить…

А потім, як бачимо, приїхали турботливі люди з Москви, з самого російського "Меморіалу" і помітили, що все йде не так добре, як, напевно, хотілося б. Їжі для тих, хто залишилися в живих в Первомайську катастрофічно не вистачає. А що вже говорити про тепло, про житло в напівзруйнованому, розгромленому місті, про затишок хоча б для дітей, стариків. Пожаліли гості коменданта-мера-козака Іщенко, звернулися, як пише пан Орлов, "до Уповноваженого з прав людини в Росії і в Раду з прав людини при Президентові РФ" по допомогу. Мовляв, посприяйте героям-козакам, славним лицарям Війська Донського, а сам вони захопили частину Луганщини, у благородній справі.

Чи не пора вже й запитати: а при чому тут, власне, Москва, Президент Росії до українського шахтарського Первомайська? І як це все в'яжеться з тим, що перші особи Кремля навідріз відмовляються погодитись із тим, що в нашому Донбасі орудують російські окупаційні війська, що Росія безпосередньо винна в гуманітарній катастрофі Донбасу? Хоча бачить подібне і знає про цю жахливу окупацію, з елементами геноциду проти українського населення, фактично весь світ.

Щоб зрозуміти що насправді відбувається на загарбаних московітської воєнщиною землях українського Донбасу, варто бодай заглянути до блога Олега Ярчука, який, напевне, найбільш фахово веде хроніки втрат Російської Федерації в війні проти України. За його даними, станом на 26 грудня 2014 року Московія втратила в нашому Донбасі убитими 4922 вояків, ще 1449 – поранено, 2644 – пропали безвісти.

Невже в усі часи вельми чутливий до людських бід російський "Меморіал", до складу якого входять такі чесні люди, як Сергій Адамович Ковальов, до речі, уродженець української Сумщини, може закривати очі на таку біду?

Проте Олег Орлов у своїй публікації надто легко робить висновок про те, що можливо десь і є серед ополченців і російські найманці в розгромленому війною Донбасі, але місія "Меморіалу" таких нібито зовсім не зустрічала під час своєї інспекції. Мабуть, їздили з зав'язаними очима. А якщо на мене, то рашівець Орлов явно тулить дурного до плота і Бога не боїться. Оні жє всє такіє отчаянниє і смєлиє, непрємєнно брєхлівіє рєбята...

З його публічного матеріалу випливає, що це місцеві люди, буцімто, насамперед, шахтарі, бо їх тут мешкає найбільше - тисячі, самі зруйнували все своє життя - порозбивали власні будинки і лікарні, школи і дитячі установи, розграбували магазини і пекарні, прирекли свої міста та села на голодний мор. І ось тепер їх рятують брудні, немиті російські козаки, які взялися тут невідь звідкіля. Начебто з неба впали. І їм потрібна особиста підтримка товариша Путіна.

Чи не правда, дивина!? Влаштували донбасівці немовбито якесь масове, з точки зору московського "Меморіалу", харакірі. Напевно, ніде в світі подібного ще не траплялося. Тоді виходить, що й українські батальйони патріотів воюють з примарами.

Гаразд, був би пан Орлов вільний письменник, нехай би вже фантазував в волю, підлаштовувався під хворобливий політичний струмінь з Кремля. Але ж це все говориться від імені міжнародного, підкреслю, правозахисного центру "Меморіал", у святість слів, якого всі звикли непохитно вірити. А тут така лицемірна брехня, на догоду московським правителям, що вуха в'януть...

Закінчуючи ці нотатки, подумав. А що якби у складі делегації московського "Меморіалу" перебував і член Ради цього центру, український правозахисник Євген Захаров із Харкова. Росіяни до речі, там вельми пишаються тим, що він входить до їхнього керівництва. Це, до речі, дає право організації називатися міжнародною.

Невже так можуть учиняти правозахисники?

Що тепер робити пану Захарову? Озвучувати свою окрему думку щодо подій у Донбасі, чи може взагалі вийти з того історико-просвітницького об'єднання, яке забувши про своє головне призначення – бути проповідником гуманізму, записалося до безкоштовної брехливої прислуги з активної пропаганди згубної, антиукраїнської політики Володимира Путіна?

І чому, до речі, мовчить, не робить ніяких заяв щодо цього святотацтва український "Меморіал"? Невже вирішив пропустити все мимо вух та очей? Вельми важливе, погодьтесь, питання..