У нашій державі є багато різних органів та спецпідрозділів, які борються з хабарництвом, проте чомусь не видно суттєвих результатів їх роботи.

Чи багато за останні роки було резонансних викриттів корупціонерів серед високопосадовців? Чи подав у відставку хтось з державних службовців у зв'язку з корупційним скандалом? Корупція, яка ніби спрут обвила своїми щупальцями усі сфери життя в Україні, на жаль, сприймається майже як належне. Ведення бізнесу з урахуванням корупційних видатків – це сумна реальність сьогодення.

Революція Гідності активізувала значну частину свідомих українських громадян. В нашому суспільстві сформувався величезних запит на кардинальні та якісні зміни. Українців більше не влаштовує "косметичний ремонт" держави, вони вимагають капітальної перебудови. Події останнього півріччя свідчать про те, що роль громадськості є надзвичайно важливою в державному управлінні та законотворенні.

Саме завдяки активності громадян стало можливим ухвалення таких резонансних законів, як "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", "Про очищення влади", "Про запобігання корупції" та інших антикорупційних законів. Більше того, усі нові закони передбачають активну участь громадськості в діяльності новостворених органів влади. Йдеться про залучення громадських активістів та журналістів з високим рівнем довіри серед людей та чистою репутацією до Громадських рад, Тимчасових Слідчих Комісії, дорадчих органів і т.п. Маю сподівання, що проведення прозорих і публічних конкурсів із залучення громадськості до влади, нарешті, розвіє туман як у сфері боротьби з корупцією.

Найочікуванішими новотвореннями цього року є Національне антикорупційне бюро та Національне агентство з питань запобігання корупції, що мають бути створені найближчим часом на виконання положень нещодавно прийнятих антикорупційних законів.

У чому полягають функції цих органів і яка між ними різниця? Якщо коротко, то Національне бюро – це окремий незалежний правоохоронний орган з виявлення та розлідування корупційних злочинів, а Нацагентство – це контролюючий та моніторинговий орган у сфері запобігання корупції.

Увага Нацбюро буде сконцентрована виключно на високопосадовцях (народних депутатах, членах Уряду та усіх інших держслужбовцях 1-3 категорії), тоді як Національне агентство буде контролювати на предмет корупції не тільки всіх вищих чиновників, але й ті органи, що боротимуться з корупцією, в тому числі Нацбюро.

Функції антикорупційних органів

Основними функціями Національного бюро визначено досудове розслідування віднесених до його підслідності кримінальних правопорушень та проведення оперативно-розшукових заходів. При цьому Бюро не займатиметься справами про адміністративні правопорушення.

Наприклад, до підслідності Нацбюро належатимуть:

- привласнення або розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем;

- "відмивання" доходів, одержаних злочинним шляхом;

- нецільове використання бюджетних коштів;

- підкуп працівників держпідприємств;

- незаконне збагачення;

- зловживання впливом чи владою тощо.

Функції Нацагентства значно ширші та спрямовані, передусім, на:

- реалізацію антикорупційної стратегії та політики;

- виявлення та усунення випадків конфлікту інтересів;

- здійснення фінансового контролю (перевірка декларацій, моніторинг способу життя);

- затвердження правил етичної поведінки держслужбовців;

- співпрацю з викривачами та їх правовий захист;

- консультативну допомогу щодо застосування антикорупційного законодавства та міжнародне співробітництво у цій сфері.

Важливим фактором, який має вплинути на ефективність роботи Нацагентства, є те, що його співробітники матимуть досить широкі повноваження, а саме:

- одержувати від органів необхідну інформацію;

- вносити обов'язкові до виконання приписи (щодо усунення порушень виконання антикорупційного законодавства);

- звертатися до правоохоронних органів з обов'язковими для розгляду висновками щодо виявлених ознак правопорушень;

- звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, визнання нікчемними правочинів, виданих (прийнятих, укладених) внаслідок порушення антикорупційного законодавства);

- мати безперешкодний доступ до баз даних держорганів.

Структура і формування антикорупційних органів

Систему Національного бюро складатимуть центральний апарат та сім територіальних (міжрегіональних) управлінь, гранична чисельність працівників яких становитиме 700 осіб.

До структури Нацбюро входитимуть інформаційно-аналітичні, оперативно-розшукові та оперативно-технічні, слідчі підрозділи, підрозділи, що здійснюють виявлення майна, яке може бути предметом конфіскації, підрозділи швидкого реагування, забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, представництва інтересів в іноземних юрисдикційних органах, експертні, фінансові, кадрові та інші підрозділи.

Директор Національного бюро призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента України відповідно до результатів відкритого конкурсного відбору, організацію та проведення якого здійснює конкурсна комісія у складі дев'яти осіб (по три особи від Президента, Уряду та Парламенту України).

Голова Нацбюро призначається строком на 7 років без права займати цю посаду два терміни підряд.

Задля забезпечення політичної незалежності цього органу Закон визначає виключний перелік підстав, з яких може бути достроково припинено повноваження або звільнено директора Бюро.

Нацагентство складатиметься лише з п'яти членів, які так само призначатимуться за результатами прозорого та об'єктивного конкурсу із залученням громадськості. Організацію його роботи забезпечуватиме апарат.

Незалежність Нацагенству гарантуватиме також належне фінансування із зазначенням його обсягів окремим рядком в Держбюджеті.

З чистого аркуша

Два нові спеціальні незалежні органи – антикорупційні Нацбюро та Нацагентство – будуть створені з чистого аркушу із залученням найкращих фахівців та молодих спеціалістів, нескомпрометованих багаторічною імітацією боротьби з корупцією в нашій країні.

Безумовно, цей шлях не буде простим: система, що складалася протягом десятиріч, опиратиметься до останнього. Проте український народ вже здобув досвід запеклої боротьби як із зовнішнім, так і з внутрішнім ворогом, та став набагато сильнішим за останній рік.

Роль громади стане вирішальною в боротьбі з корупцією в Україні. Постійний моніторинг та контроль виконання антикорупційних законів з боку Громадських рад, суспільний розголос корупційних скандалів, особиста відповідальна та чесна поведінка, а також активна участь у державницьких процесах усіх громадян – крок за кроком, маючи волю до змін, можна здолати навіть нездолану, на перший погляд, українську корупцію.