Розкажу про лашку, лопатки та грізові галушки

Традиційний сімейний обід закарпатців починається, а частіше й закінчується - курячою поливкою з лашкою (так у Закарпатті зветься домашня локшина) або грізовими галушками (з манної крупи). Без курячої поливки не обходиться жодне весілля чи сімейні свято.

Я тонку локшину купую в магазині. Але пам'ятаю, як в дитинстві з бабусею готували домашню лашку. Це був неймовірний процес. Бабця одягала мені на голову хустинку, фартушок. Перевіряла, чи я добре вимила руки))

Бабуля замішувала багато тіста, із комори виносила спеціальні машинки - виготовлені ще при Австро-Угорщині, які дісталися їй у спадок. Шматки тіста вкладала між двох роликів машинки, яка розкачувала тісто смужками. Товщину можна було регулювати. Різної товщини тісто використовували для різних страв. Вся кухня та сусідня кімната - столи, стільці, ліжка, будь-яка поверхня - накривалася простирадлами. На них я розкладала тісто. Воно мало підсохнути. Потім у зворотному порядку збирала й несла назад до бабулі. Вона на іншій машинці тісто розрізала на тоненьку локшину. А в мене процес починався заново. З локшиною бігла до простирадл, розсипала - лашка теж мала висохнути. Готову локшину бабця складала в коробки. Залишки тіста, те, що поламалося чи пересохло - локшину вже з нього не зробиш - ламали руками і також складалися в коробки. Таке тісто бабця називала - паленята))) Вона їх відварювала й відкидала на друшляк. Клала в миску, додавала сир і заливала підсмаженим салом із цибулею. Це було неймовірно смачно.

Вищим пілотажем вважалася локшина, яку бабуся різала руками (з часом це робила й я). Це займало чимало часу, треба було робити швидко - бо тісто висихало. Нарізану руками локшину готували тільки на свята.

Після таких приготувань ми мали різну локшину на кілька місяців.

Грізові галушки готує мама. У дитинстві я їх дуже любила. У жовток кладе 2 столові ложки манної крупи і збиває. Трішки підсолює. Окремо збиває білок в міцну піну. Дві суміші акуратно перемішує та ставить "відпочити" хвилин 5-7. Чайною ложкою викладає в киплячу поливку. Коли галушки піднімуться - вони готові. Поливку можна подавати.

Для приготування курячої поливки потрібна курка. Я купую на базарі домашню, магазинна не годиться. М'ясо добре промивають, кладуть в емальований посуд і заливають холодною водою.

Якщо курка молода, водночас із м'ясом кладуть почищені овочі - 2 моркви, 2 кореня петрушки, 1 селера, 1 кольрабі, 1 цибулина. Та 5-6 горошин чорного перцю. Моркву, селеру, петрушку ріжуть уздовж на 2 частини, а кольрабі — на 4.

Стару курку спочатку відварюють, потім додають овочі.

Поливку варять на слабому вогні, щоб вода кипіла дуже повільно. Обережно знімають піну. Якщо вода википить, доливають чисту гарячу, залишають на вогні, поки м'ясо добре звариться. Коли подають на стіл, у поливку додають зелену петрушку.

Окремо варять домашню локшину, відкидають на друшляк і промивають холодною водою.

У тарілку кладуть лашку, шматок вареної курятини, кусочки варених овочів і заливають гарячою поливкою. Вона має бути прозора, з маленькими краплинами жиру на поверхні, м'ясо й овочі — не розварені.

Лопатки - народна закарпатська страва. Кожна господиня готує її по-своєму. Головні інгредієнти - зелена квасоля (власне лопатки) і яка-небудь кисломолочна основа.

У Києві зелену стручкову квасолю вперто називають спаржею. Я кілька разів намагалася довести, що спаржа - це інший продукт. Нічого в мене не вийшло, я полишила цю марну справу).

Сметану декотрі господині замінюють кислим молоком чи кефіром, картоплю не кладуть, копченину не використовують, зелень дають будь-яку або й без неї. Є рецепти без паприки, або з додаванням оцту.

Пам'ятаю, приходиш зі школи або з роботи, біжиш на город, зриваєш зелень, помідори або огірки. Хліб намащуєш смальцем, у крайньому разі - маслом, солиш. Наливаєш підбиванні лопатки. І все це миттю з'їдаєш! Бо сил терпіти чи пережовувати немає))) Ммммммммм, смачно!!!

Цю страву можна їсти і холодною, і гарячою.

Даю класичний рецепт. Але багато чого я в цей суп не кладу. У мене спрощений варіант. Хоч він не стає від цього менш смачним )))).

Інгредієнти:

500 г зеленої стручкової квасолі (можна мороженої або консервованої)

200 г копчених ребер (можна менше, лише для аромату). Може бути шкурка з-під копченого сала (я нічого цього не кладу)

- 4 великі картоплі або 6 малих

- 1 морквина

- 2 л води

- 1 ст. ложка борошна з верхом

- жменя посіченої зелені (петрушка, кріп, що знайдеться)

- 1 ч ложка з верхом солодкої паприки (її я також не кладу)

- 400 г сметани (крім сметани використовую ще 1 л молока)

- 1 цибуля (обходжуся без неї)

- сіль та перець.

1. Якщо варимо на ребрах або шкурі від сала - починаємо з них. Миємо, заливаємо холодною водою, доводимо до кипіння. Знімаємо пінку й варимо півгодини. Якщо копченину не використовуємо, цей етап пропускаємо.

2. У окріп додаємо стручкову квасолю та порізану кубиками морквину (моркву можна натерти на тертушці, тоді кладемо трохи пізніше).

Квасолю варимо до напівм'якості. Вона трохи темніє - втрачає свій яскраво зелений колір. До варених овочів я використовую приправу Vegeta.

На 3,5-літрову каструлю кладу 2 столові ложки приправи. Солю та кладу свіже змелений чорний перець.

3. Картоплю чистимо й ріжемо на кубики 1,5 на 1,5 см. Коли квасоля підварилася, додаємо картоплю. Варимо до готовності овочів і вимикаємо вогонь. Виймаємо з каструлі ребра чи шкурку. Шкурку викидаємо, з ребер знімаємо м'ясо, ріжемо на шматки і повертаємо в суп.

Увага! Консервовану квасолю додаємо в самому кінці, після того, як картопля зварилася. Варимо 3 хв і вимикаємо вогонь.

4. Робимо піджарку. У 2 ст ложках смальцю або олії підсмажуємо дрібно посічену цибулю до прозорості та борошно до жовтуватого кольору. Знімаємо з вогню, додаємо солодку паприку, добре розтираємо і вливаємо в піджарку склянку води. Розмішуємо, щоб не було грудок і акуратно виливаємо в каструлю з лопатками.

(Я піджарку не використовую. У 4 пункті - мій варіант приготування супу).

3. Туди ж додаємо сметану і дрібно посічену зелень. Все добре розмішуємо і ще раз доводимо до кипіння.

4. Роблю набагато простіше)) Сметану змішую з борошном та молоком, щоб не було грудочок. Вливаю в лопатки та, помішуючи, доводжу до кипіння. Суп готовий.

5. При подачі на стіл присипати зеленню.

Бажаю отримувати вдячність словами:"На Землі ТАК не готують!"))