Наполеони й наполеончики

Ми часто приділяємо занадто багато уваги фізичним даним людини. Звичайно, обличчя - дзеркало душі й таке інше, вважається, що крупна людина – доброзичлива, маленька - із хворобливими амбіціями і мстива, тонкі губи - злюка, високий лоб – розумник, сміється на "хі-хі" - підступна, на "ха-ха" - сердечна.

Але ж можемо вже тепер легко спростувати ці стереотипи. Ми всі зовсім недавно спостерігали за "доброзичливістю" крупної людини, яка насіяла смерть серед Києва. Але не про нього мова, хай ним ретельно буде цікавитися Феміда та батьки полеглих дітей.

Живуть на світі двоє маленьких людей, вони - лідери своїх народів. Один народ - невеличкий, тулиться на прекрасному півострові, а інший – величезний і розлігся на тисячі кілометрів. Маленький народ хоче жити у своїй хатці, плекати свої мальви і виноград, а інший – розвівши бур'яни, вже витоптує цей чужий виноград.

Лідери народів – обоє невисокі. Але яке космічно різне наповнення. Низькорослий, бідний духом, лідер масштабного народу та величний шляхетний лідер маленького народу, зріст якого не має ніякого значення. Бо й він, і його народ – справді великі. І фізика людська тут ні до чого. Хіба що фізика атмосфери, яка щедро ллє сонце на їхню землю.