Чужим діткам – дулі

У дні Помаранчевої революції часто чула, що багато мешканців східної України голосували за одного кандидата, бо він "свій". Казали – хай і був бандитом, хай і трохи недоосвічений, хай і трохи щось там краде, але ж він "свій", він з нами поділиться, він "своїх" не зрадить.

Сьогодні десь у соцмережах майнуло про іншу кандидатку, яка не виграла омріяні вибори, що критику про неї перебільшують, що вона насправді дуже хороша і що вона завжди піклується про "своїх".

Кажуть, що людина лише тоді по-справжньому щаслива і повністю реалізувалася у житті, коли вона може приносити суспільну користь, щось хороше робити для багатьох людей, громади, а не дбати виключно про "своїх".

За такого підходу до нашого вибору частенько чути запах егоїзму та вигоди – "свій" дасть цяцьки погратися лише мені, а "чужим" - нічого. Як у колисковій – "чужим діткам дулі, а моєму калачі, щоб спало вдень і вночі…". Пора прокидатися.