Вилами по землі писано?
Схоже, корупційний шкандаль "з присмаком" землі набирає обертів у Фурсах, що на Київщині. Невеличке село, розташоване у 95-ти кілометрах від столиці, в понеділок мітингувало. Закиди "правих" (себто, громади) - зловживання владою та непрозорі схеми виділення земельних клаптів фурсянам. "Ліві", себто влада, від звинувачень відхрещуються, натякаючи на те, що корупцією у селі й не пахне. Хто ж розгорне цю купу грунту, і чи встигне громада отримати "по паях" до виборів?
Двадцять хвилин за троячку з вітерцем - і ти у Фурсах. Маршрутки з Білої Церкви сюди біжать, мов хвилини. Воно й не дивно, бо ж з понад чотирьох тисяч фурсян майже три - "пепешники". Отож, мають свої справи у райцентрі так само, як городяни дачний клопіт у Фурсах.
- Нє, ну хто б міг подумать, - розмірковує над новиною чмирянка баба Катя. - Таке ж показне село, скрізь їх у приклад ставлять, губернатор з комісіями не вилазив, а тут тобі гоп: корупція!
У словах чмирянки Каті (мешканки села, котре плічує з Фурсами) стовідсоткова правда. Сільський очільник, "однойменець" пан Фурсенко - голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад, випускник української програми Гарвардського ІДУ, військовий, науковець... За три терміни головування здобув не одну нагороду й відзнаку. Невже, як то кажуть, і його біс поплутав?
- Земля - не цвях, її у кишеню не сховаєш, - обурюється ситуацією місцевий мешканець Іван. - З 2008-го року оббиваю пороги сільради, аби отримати обіцяну мені державою земельну ділянку - нуль! Здебільшого, проблема упирається у бюрократичне коло довідок, посилань та обіцянок. З п'яти робочих днів на тиждень сільська приймальня чомусь працює лише два, та й то погодинно. Не було б питань, аби буква закону тутешньої влади стосувалась усіх без винятку. Насправді ж, доки одні роками чують в спину "пріходітє завтра", інші, "блатні", давно свої землі отримали і навіть розбудувались.
Невже ділянки усім, та не всім?
Варто додати, що земля у Фурсах реально "жирна". Ні, не через вміст у ній олії чи сала, а через грошову вартість, котра цілковито справедливо вмотивована усіма позитивними моментами, що виникли у селі за останні десятиріччя. Так склалося, що "завдяки" розвитку авіації (за тином у фурсян - занедбаний військовий аеродором), у Фурсах та Чмирівці практично немає сільгоспугідь. Останній колгосп гупав сапою тут ще у 70-х, натомість внесок у популяризацію краю зробила Правобережна геологічна експедиція. Остаточно тікати у місто фурсяни перестали відтоді, коли стали "бізнесменами". Сьогодні на території села діє понад 60 "дрібнокаліберних" підприємств, котрі виготовляють пакувальні матеріали, дрібну сільгосптехніку, меблі, столярку. Є тут уся необіхдна "соціалка" - школа, садок, спортзала. Нерухомість у Фурсах не поступається у вартості "городській", а саме село вважають додатком Білої Церкви, і не лише через етно-економічну зрощеність. Справа у тім, що між селом та містом... немає межі. Саме це стало наріжним каменем суперечки понад 5 років назад, коли реанімувати білоцерківський військовий аеродором (з вигідними інвестиціями та соцгарантіями, ясна річ) заходились американці. А для просування кількамільйонного питання у "баксовому" еквіваленті потрібно було усього нічого - згода фурсян. Щоправда, економічна криза, котра, здається, відлякала іншоземців, та відсутність суцільної згоди селян питання польотів лишила уві сні, не на яву. Але то, як каже Каневський, зовсім інша історія.
Повернімось до мітингу. Поспілкуватись з представниками управи "на камеру" та "на публіку" громаді не вдалось. Голову села, як годиться, викликали по справах у столицю. Уникла "коментів" і голова земельної комісії. Відтак, заява з вимогою втрутитись у ситуацію лягла на стіл головуючого райдержадміністрацією пана Хрика (колишній голова пан Немна після агресивної невдалої "люстрації" нещодавно сам пішов на звільнення).
На думку юристів, діяти лише в правовому полі потрібно, але малоефективно. Терміни, передбачені для перевірки фактів та з'ясування обставин, можуть зіграти не на користь фурсян, отож, справі потрібно додати публічності. "Кувати залізо потрібно зараз, до виборів, - розмірковує громадський діяч Олексій Голубенко. - Наскільки відомо, у Білій Церкві широко розгорнута агітаційна діяльність основних кандидатів у майбутні президенти. Чому б фурсянам не звернутись у штаб Порошенка, до активу Ляшка?"
Останній, до речі, не цурається захищати спаплюжені майнові права вітчизняних аграріїв. Може, як не вилами по воді, то хоч депутатським словом і допоможе? А народ, гляди, й подякує.
