"Нова" влада Черкащини хвалиться політцензурою?

"Ми прибрали на сайті ОДА всю інформацію мого попередника Сергія Тулуба" - заявив нещодавно журналістам новопризначений голова Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко. Я перевірив: з цього ресурсу дійсно витерті всі згадки про попереднього губернатора області. Як витирали репресованих соратників Сталіна з його групових фотографій.

Промовиста політична деталь, як на мене. Представник "нової" влади, нібито "народженої Євромайданом", "зачищає" інформаційний простір від слідів діяльності "папєрєдніка" - легітимно призначеного державного службовця. Чому? Тулуб за 4 роки на посаді не зробив жодної достовірної заяви про ситуацію в області? Всі озвучені ним за цей період цифри і факти - перекручені? Тулуб не довів до кінця жодної, навіть найдрібнішої, справи? ОК, не виключаю й такого (хоча Сергій Тулуб, наприклад, допоміг відновити вуглевидобування на Черкащині). Але хто дав державному службовцю Ткаченку право встановлювати це й приймати рішення про видалення публічної інформації? Як нам контролювати діяльність нової влади, як оцінювати її досягнення порівняно з попередньою - якщо попередники цензуровані?

Схоже, що призначенці Турчинова-Яценюка бачать себе не державними чиновниками, а новими "господарями життя", які захопили владу й можуть робити з нею все, що заманеться. В найгірших традиціях Партії регіонів. Я, як побачив цю "геніальну" заяву Ткаченка, - одразу згадав слова одного з луганських (здається) "регіоналів" наприкінці 2010 року. Коментуючи міліцейські репресії проти мітингів "Батьківщини" та бізнесу її членів, той сказав приблизно таке: "вони зараз в опозиції, ПР прийшла до влади - а переможець отримує все". Вочевидь, саме за таким принципом держслужбовець Юрій Ткаченко був 2010-го звільнений з обласної податкової адміністрації - яку очолював п'ять років. Чим такий підхід закінчився для президента й прем'єра від Партії регіонів, ми всі пам'ятаємо.

Важливо не плутати цензуру й "чистки" з омріяною люстрацією. "Стирання пам'яті" про попередній режим аж ніяк не означає автоматичного притягнення до відповідальності всіх його злочинних представників. Тим паче - автоматичного відшкодування шкоди, завданої тим режимом бюджету та громадянам. Навпаки: справжньою жертвою показового "полювання на відьом" є не папєрєдніки, а громадськість, яку позбавляють об'єктивної інформації про нещодавнє минуле своєї держави. Скажімо, на виборах Президента 25 травня нам би не завадила об'єктивна інформація про роботу Юлії Тимошенко на посаді Прем'єра у 2008-2009 роках. Але режим Януковича перетворив розслідування її зловживань на політичний фарс. Фактично "відбілив" Юлію Володимирівну, поки вона каралася в комфортабельній тюремній камері.

"Чистки" чиновництва після зміни політичних лідерів (типові для радянської тоталітарно-кланової системи) в Україні перетворилися на інструмент збагачення чергової правлячої групи. Хто швидко "поділиться", того повільніше й м'якіше зачищатимуть - а то й "в долі" залишать. Хто незамінний на посаді якогось "п'ятого заступника" (читай: занадто досвідчений, мовчазний і впливовий у кабінетних інтригах) - взагалі залишиться, будь він хоч тричі корупціонер. Водночас найбільше постраждають ті чиновники, які найменше "прогинають" закон, інтереси служби, усталені механізми роботи під "побажання" чергового політичного призаченця. Адже "чистки", на відміну від люстрації (за польським чи німецьким зразком) відбуваються в цілком непрозорому, свавільному режимі.

Прем'єр Юлія Тимошенко багато тріщала про злочини Кучми в 2005-му. Однак відтоді прийняла в свою команду десятки його сподвижників. Починаючи від газотрейдера Абдулліна й завершуючи резидентом Кремля Медведчуком, зустрічі з яким вона не спростовувала ще кілька років тому. Не знаю, чи домовиться Юлія Володимирівна з Путіним про припинення окупації, але справжньої люстрації від її команди очікувати навряд чи варто...