То в кого смачніший?
– Гелем їхнім неможливо голитись! Шоколад – їсти не можна!
Вкотре натикаюсь на цю відеоцитату москальського придворного скомороха про наші українські товари. І головне – так переконливо звучить, що десь на болотах їхньої необ'ятної родіни, трохи далі від столиці, де й продукцію "Красного октября" у лавку не завозять, не те що чогось імпортного, бо нащо його морочитись, як на закусь цукерок усе одно ніхто не бере, там, де густо пахне кислими щами – ото там так легко повірити в почуте з телевізора. І на душі їм робиться тепло. Ай да ми! А голитись – узагалі невдячне діло, однак відростає. Воно ж як іздрєвлє заведено – справжній расєйський мужик має бути косматим. Тому про гель зараз не будемо.
Згадується завдяки тому кремлівському блазневі інша історія. Кілька років тому один добре поголений українець із лукавими карими очима поїхав у російську культурну столицю до своєї Альма Матір на зустріч випускників. Серед однокурсників чимало заможних і дуже заможних панів із різних країн, тож зустрічі вони раділи в неймовірно мальовничих місцях і дуже культурно. А напередодні від'їзду зайшов наш чоловік у пітерський магазин солодощів та й каже до панянки продавчині, аби порадила йому яких цукерок – на гостинці додому. Та не спішила нав'язувати покупцеві власні смаки, але на прохання дати найкращих із тих, що є у продажу, таки прийняла рішення. І гордо поклала на ваги торбу шоколадних цукерок "Roshen".
Наш чоловік дещо розгубився і став питати, чи може вона дати якихось інших, чим геть спантеличив даму за прилавком:
– Але ж Ви самі таких просили. Оці – найсмачніші, беріть!
***
Отже, в кого шоколад смачніший, ми з'ясували давно. А з гелями для гоління я ще розберуся, постривайте.
