Ефект звикання

Хорошою звісткою 30 січня без сумніву стало те, що лідера Автомайдану Дмитра Булаnова знайшли і знайшли живим. Вчора ж натомість помер ще один активіст Євромайдану з Івано-Франківщини. Ми звикаємо читати стрічку новин і часто вже не маємо потрібних слів, аби виразити своє ставлення до дій влади, до нескінченної війни між правдою і катівнею. Але чи помічаємо ми, як звикаємо? Спочатку навіть звістка про зникнення людини була жахом, а тепер " ще один мертвий..", "ще один побитий...", знову і знову заяви європарламентарів про санкції, обіцянки опозиції. Минуло майже 2 з половиною місяці, а результатів по суті немає.

фото автора

Дії "Партії регіонів"повторюються. Знову громадськості підкинуто умовний аргумент демократичності-- дивіться, мовляв, Азаров зі своєї посади пішов ("заради миру", між іншим), закони  16 січня відмінили ( нічого, що Янукович тягне з їхнім підписанням), а де ж кроки опозиції назустріч , каже Олена Бондаренко  в ефірі каналу UBR.

Нагадаю, що євромайданівці чітко позначили свої вимоги, котрі підтримала опозиція, якій треба було купа часу, аби втовкмачити прості речі-- підтримки народу ( а не електорату) їй дуже потрібна. Серед вимог було розформування "Беркуту", покарання винних за побиття людей 30 листопада та відставка Захарченка та всіх причетних. Ці умови були першочерговими, далі події змінювалися щодня, але результатів немає досі.

Є вбиті люди, є сотні постраждалих, катованих вже стільки, що вистачить на кожного народного депутата. Достовірне джерело наближене до оточення Азарова повідомило мені вчора, що десантні війська знаходяться в повній готовності, себто варто лише рукою махнути. А тепер іще умова-- звільнення адмінбудівель за 15 днів. Їх не звільнять і що ми отримаємо далі? Чергову спробу зачистки Майдану?Хто відповість за майбутні жертви? Хто взагалі відповість, хоч за щось в цій країні?

Приводів для радості поки-що мало. Для нормального громадянського суспільства фраза : "Слава Богу, що Булатов живий!" звучати взагалі немає. А ви уявляєте, до чого нас довели за цей час? Ми дякуємо, що людина жива! Це не Україна, а суцільна в'язниця.

Влада черговий раз кинула кістку, активно імітуючи бурхливу боротьбу за демократію і неймовірний жаль, за тим, що відбувається, а тим часом рука рядового беркутівця записує чергову потенційну жертву в базу даних. Наприклад оцю http://pogromukieva.net/. Питання не в тому, аби вимолювати у Януковича амністію. а щоби випустити усіх невинно засуджених і позначити чіткі правила гри. Зрештою, в багатьох регіонах влада в руках людей. Чого іще чекати?

Прогнози для Євромайдану  можуть бути різні, але наразі очевидно одне, як би не закінчилися протести, майданівців чекає велика робота "після". Аби кожен активіст був звільнений, аби хоча б один представник "Беркуту" був покараний за свавілля, аби ті, хто віддавав накази не те що в Європу їздити не змогли, аби їм не було куди їхати. Україна вперше за історію своєї Незалежності потребує серйозного трибуналу, інакше скоро ми звикнемо, що на наших руках кайдани, а говорити ми вже не зможемо нічого...