Ментальність української жінки
- Мені всі кажуть: найди там собі якогось француза, а я не шукаю, бо я тут не для цього! - гаряче пише 18-річна Діана.
Спілкуємося у "Фейсбуці". Діана торік поїхала по обміну навчатися до французького міста Ліон. Буде перекладачем ділової мови. Щодня вивчає французьку та англійську. Родом із мальовничого села на Вінниччині.
- А дарма :-) В тебе гарний шанс влаштувати своє життя на високому рівні, - відписую їй.
- Знаю про шанс. Але я хочу влаштувати своє життя на високому рівні без чиєїсь допомоги! - стоїть на своєму Діана.
Впізнаю в Діані справжню українку: горда та незалежна, щира та справжня. Навіть не хоче припускати думки про шлюб по розрахунку.
Діана красуня: струнка, білява з прекрасним розрізом очей, як у киці. З ідеальною посмішкою.
Дивлюся на її фото та думаю: що чекає Діану через три роки, коли вона повернеться на рідну землю? Красуня з європейським дипломом і категоричністю у високих ідеалах. У кого така може закохатися?
Боюся, що її обранець буде далеким від ідеалу. Чомусь в житті часто спрацьовує схема: відмінниця та бешкетник. Чим досконаліша українка, тим гіршого чоловіка собі обирає. Це ментальність української жінки.
Мою бабусю - святу жінку - все життя бив чоловік. А вона була передовою дояркою, чепурною господинею та дбайливою мамою для чотирьох дітей.
Співачок Валерію та Жасмин били чоловіки. Хоча вони не українки, але з росіянками в нас є дещо спільне.
Насправді такі приклади можна продовжувати й продовжувати.
Остерігаюся ставити клеймо: "в Україні мало достойних чоловіків". Тому скажу по-інакшому: УКРАЇНКАМ НЕ ВИСТАЧАЄ ПРАКТИЧНОСТІ ТА ДАЛЕКОГЛЯДНОСТІ. ШУКАТИ ТРЕБА НЕ ЗАКОХАНІСТЬ, А ЛЮДИНУ, З ЯКОЮ МОЖЛИВО ВИРОСТИТИ СПРАВЖНЄ КОХАННЯ.
Не буває кохання з першого погляду. То лише симпатія та пристрасть. Справжнє кохання - страва довгого приготування. Його треба дбайливо вирощувати на повазі та турботі
