Прощавай, їдальня!
Біля метро "Шулявка", якщо пройти метрів 200 в бік КНЕУ та завернути праворуч до арки, на другому поверсі знаходиться їдальня. На вході скромна табличка з однойменним надписом.
Якось завітав туди роки два тому вперше. Піднявся сходами. Увійшов до величенької зали в радянському стилі: підлога, стіни, столики на 4 персони, батареї, штори, - інтер'єр переносить до епохи 20-річної давнини. І найцікавіше, що їжу видають за талонами – працівникам підприємства "Преса України", яке зовсім поруч.
Борщ, суп гороховий, суп з фрикадельками, пюре, каша, макарони, відбивні, печінка, жарена риба, млинці, підлива, овочеві салати, компот із сухофруктів, чай, власна випічка – пиріжки з м'ясом, картоплею, повидлом, довгі плетені здобні булочки, щедро всипані цукром. Одразу згадалось дитинство. Той самий запах справжньої, хоча і простої., їжі. Нема шику та євроремонту, приміщення скромно облаштоване. Але чисте та затишне.
Беру рознос, ложку та виделку, замовляю півпорції борщу зі сметаною, тарілку млинців, плетену булочку та чай. Посуд простий, дешевий, але не пластиковий. І це викликає радість – справжність та простота в поєднанні. Головна кухарка, за сумісництвом продавець, відпускає товар та одночасно керує приготуванням страв. Доброзичлива жінка років 55-ти на вигляд, в очах якої лагідна та добра посмішка. Виникає бажання заходити знов і знов в таку їдальню.
Після нового року як і раніше, попрямував туди смачно пообідати. Але від їдальні лишилась лише скромна вивіска та аркуш на дверях із надписом "столовая не работает". І прибиральниця в спецодязі. Вона сповістила сумну звістку, що приміщення хтось викупив...
В сучасному феодальному світі така ситуація вважається цілком нормальною та природньою. Підтримуються та виживають ті, в кого більше папірців, хто крокує в ногу з модою, хто мінімізує витрати та хоче виграти за будь-яку ціну. Хто не рахується з такими поняттями, як непідробність, честь, совість... При цьому справжнє витісняється штучним.
Зрештою, нема чого паритись. Це просто їдальня, там просто працювали добрі люди, готували від душі смачні та прості страви. Тепер буде якийсь ресторан, клуб чи офіс. Так скрізь: базари витісняються супермаркетами та бутіками, дитячі садки – банками та податковими інспекціями, парки, ліси, річки – маєтками, економіка та господарство – політикою та владою, повітря – окисом вуглецю, земля та вода – хімією, реальне – віртуальним, душа – тілом, вічне - тимчасовим. Це шлях вперед, але, як на мене, донизу.
І якщо "так прийнято", "так заведено" чи "так треба", це ще не означає, що ми маємо іти цим шляхом.
