Бідність по українськи 11 Переглядів: 547

Віктор Янукович до цих пір пишається тим, що його перший указ – від 26 лютого 2010 – був спрямований на боротьбу з бідністю. Після майже двох років дії цього указу та перебування Януковича на посаді президента, ситуація лише погіршилась – кількість бідних в Україні збільшилась.

Бідні є у всіх країнах. Але питання в іншому – скільки таких людей, який рівень їхньої бідності та чи створила держава умови для виходу з цього стану?

Поняття бідності є відносним. ООН оцінює рівень життя в 160 державах світу і згідно з оцінками цієї організації, в Україні за межею бідності перебувають близько 80% населення.

В США за основу мінімальної зарабітної плати беруть набір товарів та послуг, які задовольняють основні фізіологічні та соціальні потреби сім'ї у розрахунку на одну людину.

Скажімо, туди входять 20 видів м'ясопродуктів, обсягом 60 кг у рік, оплата найманого житла, купівля один раз у 5 років автомобіля і таке інше. Виходить більше $1000 на місяць.

В Україні у 2011 році мінімальна зарплата (960 гривен) не забезпечувала навіть фізіологічного рівня виживання працівника.

Смертність знову перевищує народжуваність. Падає тривалість життя, Україна вийшла у світові лідери по захворюваності туберкульозом, який називають хворобою бідних. Безпритульних дітей більше, ніж було після війни.

В Україні найвищий рівень експлуатації найманих працівників в Європі. Частка зарплати в собівартості продукції, за даними Національної академії наук, складає 6,3%, в європейських країнах – більш як 30%.

У нас існує таке ганебне явище, як бідність серед працюючих. Середня зарплата за минулий рік ледве сягнула $290. Для порівняння: у Польщі – $1360, у Чехії – $1450, у Литві – $930.

Однак, не всім погано живеться в Україні. Українські олігархи – Ахметов, Фірташ, Пінчук, Коломойський, син Януковича та інші - потрапляють у список найзаможніших людей Центральної та Східної Європи. Це один із плодів "реформ" нової влади.

В іншому, "реформи" зробили Україну мало розвинутою поліцейською державою. Ще б пак, останнім часом пріоритет у фінансуванні надано не науці, освіті, охороні здоров'я, а силовим структурам, адміністрації президента та іншим.

І ця тенденція лише посилюється ...

Хибність розвитку держави відображає і стандарт життя в Україні.

Якщо в країнах ЄС співвідношення доходів 10% найбільш багатих людей до доходів 10% найбідніших складає 5:1-7:1, то в Україні офіціально 40:1. Справжнє провалля!

У цих умовах основою впливу адмінресурсу на населення стає страх втратити навіть  низькооплачувану роботу, страх за майбутнє дітей. Людей легко зомбують через ЗМІ. Багато хто з них психологічно стають рабами. Вони настільки звикають до бідності та до авторитарної влади, що бояться змін і не бачать необхідності зміни влади.

Причини злиденності

Земля України, кліматичні умови та природні ресурси країни – це унікальний Божий дар. Більше 40% європейських запасів чорноземів, вся таблиця Менделєєва – у наших надрах.

Займаючи 1% суші Землі, Україна має 5,2% її природних ресурсів. На початку "реформ" у нас був один із самих потужних у світі науково-технічних потенціалів. За кількістю винаходів на душу населення Україна була на одному рівні з США.

Щоправда, структура економіки була нераціональною. Зате тепер – ні структури, ні економіки.

Чому? Головна причина полягає у тому, що при проведенні псевдореформ впроваджувались такі механізми як:

- тотальна "прихватизація" всього, в тому числі й стратегічних підприємств енергетики та промисловості;

- сліпе, бездумне виконання програми "шокової терапії";

- відтік капіталів закордон, в оффшори: тільки в 2011 році виведено $6,9 мільярдів.

Все це дає підстави говорити не про реформи, а про зраду національних інтересів з боку  кримінальних олігархів та їх представників у владних структурах.

В Україні замість відомої економічної формули "гроші-товар-гроші" діє формула: "гроші-влада-гроші в квадраті".

Таким чином, причинами зубожіння в Україні є:

- самоусунення держави від організації українського виробництва на базі природних ресурсів країни та власного науково-технологічного та промислового потенціалу;

- опора на мафіозно-ліберальну політику замість інноваційно-протекціоністської;

- диктатура кримінальних олігархів, які через жадібність швидкої наживи, розкрадаючи національні багатства України, зруйнували промисловість, зробили її  неконкурентноспроможною. І саме через це вони створюють штучні перешкоди іноземним інвестиціям, щоб у процесі конкурентної боротьби не втратити награбоване.

Причина – в тих 20 сім'ях-кланах, котрі володіють 80% багатства України і яким все мало.

Олігархи породили страшне зубожіння суспільства. Через це українська держава така слабка, бо нездатна змусити великий капітал дотримуватись законів та бути соціально відповідальним.

Скоріше навпаки, великий капітал (олігархи) змушують владу порушувати закони. Яскравим прикладом тому є останні дії пропрезидентської більшості в парламенті з прийняття антинародних, антисоціальних рішень, репресії прокуратури та судів по відношенню до опозиції та народу.

В результаті все суспільство стає хворим: владна еліта – духовно, а народ – фізично та морально. І ті, й інші не здатні спокійно спати, живуть в страху.

Все це дає підстави стверджувати, що бідність в Україні – це основа диктатури олігархії, руйнація державності та геноцид народу.

Як подолати бідність?

Для того щоб подолати бідність в Україні, потрібно провести низку змін.

У політичній сфері – усунення від влади кримінальних олігархів, боротьба всього суспільства за підтримки опозиції проти олігархічної диктатури.

В економічній сфері – базовою економічною політикою повинна бути інноваційна протекціоністська політика замість теперішньої мафіозно-ліберальної.

У соціальній сфері – не протиставлення людини суспільству, а справжня турбота про неї, яка б, не обмежуючи її права та свободи, гарантувала би цій людині можливість отримати якісну освіту та медичне обслуговування.

У виробничій сфері слід забезпечити державну підтримку та протекціоністські заходи для розвитку наукоємних, енергозберігаючих технологій у промисловості та сільському господарстві, забезпечити зайнятість населення.

У сфері державного регулювання економіки – створити справедливу та ефективну грошово-фінансову та податкову системи.

У сфері культури – зробити ставку на розвиток інтелекту та культури нації в широкому розумінні слова: культури матеріальної (яка буде спиратися на високі технології) та духовної.

Таким чином, стратегією прогресивного розвитку, яка виведе Україну з бідності та злиденності, є стратегія пріоритету національних інтересів.

Тільки така стратегія здатна реалізувати в країні європейський вибір – європейський рівень демократії, європейський рівень виробництва та технологій, європейський стандарт життя.

Очевидно, що подолати бідність та реалізувати європейський вибір можуть лише ті  політичні сили, які здатні замінити теперішній авторитарно-олігархічний режим Януковича – справжнім демократичним розвитком. Сьогоднішні псевдореформи, які призведуть до моделі дикого ринку XVIII століття – новим курсом, який виведе Україну в коло розвинутих держав.

Такими силами сьогодні є, насамперед, опозиційні партії, котрі входять до "Комітету опору диктатури".

Андрій Павловський, член фракції "БЮТ-Батьківщина", міністр праці та соціальної політики в опозиційному уряді

  +12