— За 12 місяців роботи фонду розселили дев'ять тисяч людей, — розповідає 54-річна волонтер Хельга Ібн-Кабен із Берліна. — Робимо це силами мусульман. У мечетях збирають кошти для біженців. Частину щорічної обов'язкової пожертви віддаємо на це.
Займалися всіма, хто приходив у мечеті по допомогу. Це люди, які мали документи, щоб просити притулок у Німеччині. Тут не хотіли селитися у спеціальних центрах. Розуміють, що це — шлях у нікуди. Просять роботу й житло, щоб соціалізуватися. Якщо за тебе хтось поручиться, то держава дозволяє.
Від початку року Німеччина прийняла 200 тисяч біженців. Із них не більш як 10 тисяч прийшли до своєї громади. Ще тисяч 20–30 зверталися до інших фондів. Решта не хочуть навчатися жити тут. Вимагають безкоштовного житла й великих виплат. У цьому — основна проблема. Для Німеччини 200 тисяч — небагато. Є села з порожніми будинками. Є ферми, куди запрошують родини працювати. Як у Великій Британії. Натомість усі живуть у величезних гетто. Вони не розраховані на таку кількість людей.
Цього тижня допомогли влаштуватися 34-річному педіатру, бібліотекарці, масажисту-реабілітологу. 23 людини пішли працювати на будівництво. 60-річну жінку взяли в домашній дитячий садок нянею. Наша умова — мають за півроку хоча б якось говорити німецькою. Тоді далі допомагатимемо грішми. Діти повинні ходити до школи. Ми не уряд, щоб дозволяти рік сидіти комусь на шиї. Тоді за кілька років матимемо сильну здорову громаду, а не асоціальних жебраків.
2 
35413
Коментарі