— У нашому центрі зараз 70 людей, хоча він розрахований на 40, — каже Міла Яфер, засновник волонтерської організації "Серце без кордонів" у німецькому Берліні. — Приймаємо самотніх жінок. Маємо невеликий дитсадок, щоб вони могли ходити на мовні і професійні курси. Брали тих, хто отримував безкоштовну їжу в таборі. Більшість скуповувалися в магазинах.
Заклади нашої мережі є у всій Європі. Спочатку приймали й чоловіків, але відмовилися від цього. Коли зі 150 людей двоє зголошуються вчитися на сантехніка, твоя робота марна. Заклади для старих залишили в Берліні й Парижі. Людей похилого віку небагато, їм важко витримати переїзд, перебування в таборі, перевірки.
Проблема не в кількості біженців. Що таке для європейської країни 100 тисяч молодих людей? Це — економічний потенціал. Я була на засіданні Єврокомісії рік тому. Тоді підрахували, що такі люди можуть посприяти виходу з кризи. Будь-яка країна ЄС має галузі, де потрібні робочі руки. У Франції, Італії, Польщі треба працівники на ферми. Норвежці пропонують роботу на півночі. Австрія хоче навчати будівельників. Візьмуть людей із досвідом роботи. На ферми не набрали і 5 відсотків замовлення. Норвежці прийняли 50 людей. Та вони відмовилися підписувати контракти. Вигідніше отримувати допомогу з безробіття.
Жодна програма з інтеграції не працює постійно. Їх не згортають, бо на це виділили великі кошти. Але результати — тільки на папері. Страшно, що частина людей приїжджають із варварськими уявленнями. Коли новорічної ночі сексуально домагалися жінок на площі в Кельні, багато хто не вбачав проблеми в цьому. Мовляв, жінки напідпитку приходять до центру міста. На що вони сподіваються? І подібне було не тільки в Кельні.
Обмеження і часткові рішення не допоможуть. Треба діяти радикально. Допомагаємо тим, кому справді більше немає до кого звернутися. Коли з'ясували, що 18-річна дівчина має родину в Парижі — відправили туди. Повну допомогу треба платити перших півроку. Якщо людина за цей час не влаштувалася на курси, не проходить переатестацію, їй треба залишати мінімум.
Біженців, готових працювати і сприймати європейські цінності — близько третини. Але такі люди губляться за варварською поведінкою більшості. Наші дівчата вдень ходять на курси, увечері підробляють. Коли можуть працювати, переселяються у соціальне житло. Пізніше допомагають іншим підопічним.
Коментарі