"Щоб зробити Росію нормальною, їй слід відрізати "воювалку" - Іван Ступак

Росія була б тоді у великому боргу перед Україною. Усі б тоді видихнули з полегшенням, починаючи від керівництва РФ до останнього механіка на заводі. Хоча так звані "гарні росіяни" кажуть, що "Україна замало робить, щоб скинути Путіна".

Щиро кажучи, не вірю в такий сценарій. Вірогідність, що наші можуть його вбити, мікроскопічна. Світ не прийме, якщо ліквідуємо лідера іноземної ядерної країни. Навіть агресора, вбивцю і диктатора. Тоді є вірогідність, що до влади прийдуть реваншисти, які казатимуть: "Бандерівці-фашисти вбили нашого улюбленого президента, тому треба вдарити ядерною зброєю у відповідь".

Існує вірогідність, що найближче оточення може вчинити переворот і запустити сценарій останнього керманича СРСР Михайла Горбачова. Путіна, наприклад, закривають у резиденції на Валдаї, куди їде відпочивати з Аліною Кабаєвою. Замикають, відрізають зв'язок, не дають виїхати.

У цей час збирається умовне "політбюро" на чолі з припустимо заступником голови Радбезу Дмитром Медведєвим, кимось із наближених, як то, секретарем Радбезу Миколою Патрушевим, главою ФСБ Олександром Бортніковим, главою Адміністрації президента Антоном Вайно. Вони роблять звернення до суспільства, де кажуть, що Путін захворів, не може виконувати обов'язки, тепер в.о. президента - ось цей. Відтак швидко ділять посади, заарештовують чи випадково гинуть ті, хто найбільш лояльні главі Кремля й не приєдналися. Такий варіант можливий.

Щодо фізичного знищення своїми ж, Путін робить все, щоб цього не сталося. Пам'ятає історію молодого та амбітного лівійського полковника Муаммара Каддафі, який шляхом військового перевороту в 1969 році скинув правителя-корупціонера. Не хоче, щоб його скинув молодий та амбітний полковник.

У цьому плані Путіна дуже ретельно охороняють. Його їжу і напої перевіряють на всі отрути. Сам дуже стежить за здоров'ям.

Колишній капітан Федеральної служби охорони Гліб Каракулов, який втік на Захід (інженер ФСО в управлінні, яке забезпечувало секретний зв'язок Путіну, у жовтні 2022 року утік із Казахстану, під час візиту Путіна в Астану, найвищий співробітник спецслужб, який втік із РФ. – Gazeta.ua) розповів, що Путін зациклений на здоров'ї, турбується про себе, дружину та дітей, а на решту начхати. У ядерному полум'ї згоріти не хоче. У нього занадто багато всього, чого не хочеться втрачати. Любить гарно жити і точно не мученик. До кінця триматиметься за свої палаци, яхти та інші предмети розкоші.

У найближче оточення дуже мало кого підпускає. Зараз уже боїться навіть колись найближчих – як от міністра оборони Сергія Шойгу. Начальника Генштабу Валерія Герасімова теж. Відчуває за армією силу, яка при бажанні може скинути.

 

Чому в радянській армії створили контррозвідку? Вона не підпорядкована міністру оборони, а головнокомандувачу та органам безпеки – ФСБ. Це чужий болт в її тілі. Він постійно контролює, що діється, які настрої найвищих військових, чи не задумали, наприклад, під час параду 9 травня розвернути зброю і розстріляти вище керівництво Росії? У 1981 році у Єгипті так убили президента Анвара Садата. Глава Кремля про такі речі знає й пам'ятає.

Він боїться, що хтось із оточення, коли сидять на нараді, візьме важкий підручний засіб і вб'є його. Тому сидить далеко за дуже довгим столом. Також боїться коронавірусу. Видно як за операторами під час зйомок наглядає охорона.

Коли минулого року в Кремлі був шабаш через анексію чотирьох областей України, то з відео бачимо, як через ряд сиділи співробітники Федеральної служби охорони. Путін боїться замаху від оточення.

Було б дуже велике посилення репресій і параної. Якби його спробували вбити, то невдалих змовників і всіх підозрілих утопили б у крові. Під гарячу руку ФСБ усіх підряд хапали б, зводячи заодно й свої рахунки. Путін іще більше б закрився в бункері. Нікого б не приймав. Усе через відеозв'язок. Тільки охорона та найближчі перевірені люди. Навіть вони під підозрою. Наразі його найближче оточення – Шойгу, Патрушев і Медведєв.

Ситуація двояка. Чим більше важливих осіб у змові, тим більше шансів на успіх. Усі підстрахують. Якщо військові, наприклад, хочуть застрелити Путіна на нараді. Тоді домовляються з ФСБ, які закривають очі на підозрілі дії. ФСО, які перевіряють на рамці, раптом не помічають зброї. Чим більше людей задіяні, тим більша вірогідність, що все піде за планом. Водночас, чим більше учасників, тим більша вірогідність витоку й викриття змовників.

Був момент, коли друг Путіна і глава "Роснефти" Ігор Сечін зав'язав тісну дружбу з колишнім генпрокурором Юрієм Чайкою і Медведєвим під час другого президентського терміну Путіна. Вони товаришували, горілку пили. У дружній розмові казали Медведєву "ти будеш класним президентом!". Путіну доповіли. Був дуже невдоволений. Усіх розділив. Заборонив збиратися. Чайку зняли з посади. Нікому не дозволяє об'єднуватися в групи більше, ніж дві особи.

Йому не дають аудіозапис на диктофоні з розмовою. Роблять роздруківки. А те, що там напишуть, можуть бути нюанси. Коли працював в СБУ, робили подібні доповіді. Деталі часто залишаються на розсуд людини, яка друкує. Може додати щось. Наприклад, "єхидно посміхнувся", "послав так-то", "мав невпевнений вигляд". Ніби читаєш художній твір, де описані інтонації, що може сформувати твоє ставлення.

Російський так званий "глибинний народ" готовий терпіти будь-якого лідера за умови, що не буде слабким. Якщо "сильний цар" почне проявляти слабкість, його скинуть. Путін намагається бути та видаватися таким.

Не думаю, що російські невдачі на фронті можуть призвести до перевороту. Згадаймо, як було з іракським диктатором Саддамом Хусейном. Програв США в 1991 році війну в Кувейті. Потім ще 22 роки правив, тримав країну в залізному кулаці, вчиняючи терор і етнічні чистки громадян. Путін теж може так. Якщо стане слабким, не прийматиме рішень, участі в щоденній роботі, тоді будь-яка поразка може завалити режим. Поки що не бачу таких перспектив.

Путін все більше не впевнений в оточені. Усю цю маячню, що "все йде за планом" навіть сам уже перестав торочити. У них не може бути ніяких планів, якщо на Красну площу може залетіти український дрон.

Російське керівництво все розуміє - російська зброя не така ефективна, як собі уявляли. Російські війська геть не найкращі в світі.

Путін в курсі, що немає обсягів зброї, про які йому доповідали. Танк "Армата" (дослідний російський танк, має ізольовану башту, а екіпаж сидить в броньованій капсулі, дати взяття на озброєння багато разів переносили. Станом на 2023 рік не пройшов державні військові іспити і не взятий на озброєння, наявна їх кількість невідома. – Gazeta.ua) на фронті за майже 14 місяців війни ніхто не бачив.

Це повинна бути сила, яка має доступ до Путіна. Той же офіцер-втікач із ФСО Каракулов розповідав про заходи безпеки навколо "царя" – запускають літак без нього, має однакові кабінети по всій Росії, окрему залізницю, щоб не було змоги вирахувати, де він. Тому зробити замах одинаку дуже складно. Навіть терорист-смертник, скоріш за все, не добіжить. Периметр контролюють снайпери. Найбільш реалістично таке може вчинити ближнє коло за підтримки його ж карального апарату.

Єдина сила, яка може дозволяти Гіркіну таке говорити, щоб із ним передчасно не стався "нещасний випадок" чи "атака укрнацистів" - російське ФСБ. Якщо послухати його виступи і знайти людей, кого не критикував із керівництва РФ, саме вони, мабуть, і прикривають.

Мета можливого "дозволу на критику" для Гіркіна – операція "ловлі на живця". Наприклад, робить відповідні заяви, навколо починають об'єднуватися люди, які теж ненавидять Путіна. Але з іншої сторони, ніж ми – за те, що не достатньо людожер щодо України. Тоді ФСБ їх ловить.

Путін про такі висловлювання нічого не знає. Йому не доповідають. Дуже обмежене коло осіб має доступ до тіла "царя", може щось розказати.

Путін не читає новин із інтернету. YouTube не дивиться. Коли щось розказують Патрушев чи Бортніков, то можуть пояснити, що це операція "ловлі на живця".

Поки не маємо можливості його фізично знищити. Це можуть американці – вирахувати, де перебуває, й запустити безліч високоточних ракет по цілі. Але це може призвести до ще більшого реваншизму в РФ. Можуть у відповідь запустити ядерні боєголовки. Цей розвиток подій нам би не сподобався.

Багато умовностей і догадок. У Путіна є риса - часто йде ва-банк. Раніше його виручала – робив рішучі кроки під час Чеченської війни і виграв. На Грузію напав і добився свого. У Криму та ж історія. Світ "схавав". Із Донецьком і Луганськом щось пішло трохи не так, як планував. Але те, що війна тоді зійшла йому з рук, дало силу піти на повномасштабне вторгнення.

Путін думає, що всі західні лідери – тимчасові, а він – незмінний. Тож перечекає, переживе. У них там демократія, багато центрів впливу, а він сам контролює все. Це давало йому переконання про унікальність.

Багато росіян досі переконані, що "Путін всіх переграє". Хоча йому просто щастило з цінами на нафту і газ, вдавалося обдурювати та маніпулювати слабкими лідерами на Заході. Тепер, після вторгнення, все змінилося. Але він думає по-старому.

Може бути кривавий розпад. Такий сценарій дуже вірогідний. Подібно до ножиць, конструкція яких тримається на одному гвинтику. У Росії це Путін, який всіх зрівноважує.

Зараз ФСБ і силовики набирають все більше ваги. Але є ще олігархи, регіональні еліти. Коли його не стане, почнуть різати один одного. Патрушев і Бортніков скажуть, що головні. Вийде Шойгу й скаже, "у нас армія – ми головні". Вийде заступник адміністрації президента Сергій Кірієнко з головою адміністрації й скажуть: "Ви в погонах не розумієте, як працює апарат, без нас усе розвалиться". А ще є глава Чечні Рамзан Кадиров пригрозить підірвати Північний Кавказ. Почнеться боротьба за владу. Із цього "політбюро" треба буде обрати одного "генсека". Їм слід буде знову домовитися, ділити сфери впливу. Тож не виключаю м'ясорубки.

Звісно. Кожна сила б відвела певну кількість своїх елітних частин в Москву – ФСБ, армія, "Росгвардія, "кадировці", "пригожинці". Спецназ, снайпери, диверсанти. Усіх, хто потрібен, щоб посилити акції в столиці. Переважно на фронті залишилися б "шмобікі", Л/ДНР й ті, хто не потрібен в РФ. Це посилило б наші позиції в рази.

Америка хоче, щоб все було так, як було до вторгнення. Щоб Росія більше не загрожувала сусідам, не грала ролі дестабілізуючого фактору в регіоні.

Коли розвалився СРСР, замість 1/6 суші утворилося 15 незалежних країн. Тоді США розвалу теж не хотіли, всіляко намагалися зберегти Союз. Американці бояться, що на місці Росії утворяться 15 нових утворень. Із кожним доведеться вибудовувати відносини, враховуючи потенційні ризики для безпеки - великий головний біль.

Усі наступники Росії будуть голі, босі й голодні. Усюди треба буде давати гроші на встановлення демократії. Якщо не давати, регіони можуть потрапити під вплив ісламських фанатиків. Територія може перетворитися на "сіру зону", де торгують краденими авто, органами, людьми, зброєю, наркотиками на шляху з Афганістану в ЄС, і ядерна зброя в руках випадкових людей. Чи не почнуть її продавати терористам по світу? Нічне жахіття для Америки.

США хочуть, щоб Росія залишилася у своїх кордонах, але в неї був новий лідер, який триматиме все під контролем. Вони дивляться на все зі своєї вежі. Ми бачимо в РФ – варвара й вбивцю, який має зникнути з мапи світу. Американці - ні. Вони не знають, що робити далі з тим, що буде після Росії. Хочуть провернути фарш у зворотному напрямку.

Росії просто потрібно відрізати "воювалку", подібно до Німеччини в 1945 році. За період із 1870-го по 1945-ий роки німці розпочали щонайменше три війни у Європі. Були дуже войовничі. Тепер маємо ФРН – чи не найбільш миролюбну країну Європи.

Зараз у російській владі все концентрується на одній особі, гіперцентралізована система управління. Навіть, якщо б прийшов до влади Олексій Навальний чи Михайло Ходорковський, він би отримав її у спадок. Потрібна реальна система стримувань і противаг, розподіл повноважень. Слід зробити, щоб були запобіжники проти диктатури.

Ну, й викорінення імперської ідеології з росіян. Притягнення до кримінальної відповідальності винних у воєнних злочинах та розпалюванні війни. Люстрація. Відтворення справжнього парламентаризму. Щоб були чесні вибори, люди голосували за різні партії. Це виклик, але можливо. Німеччина теж мала одного лідера та імперські амбіції.

Коли СРСР розпався, а потім розпочався путінізм, американці шкодували, що не дотиснули росіян. Забракло 5-10 років, щоб демократія пустила паростки. Щоб росіяни відчули смак свободи, права на вибір. Щоб звикли, що президенти змінюються. Щоб пройшло ще два-три цикли чесних виборів.

Військові поразки та санкції. Вони вже діють. Показово, що російський олігарх Олег Дерипаска каже, що в них проблеми з грошима, й в наступному році будуть ще більші. Потрібно ще працювати, щоб закривати лазівки для обходу санкцій, ще більше їх посилювати. У якийсь момент сили в Росії захочуть повернутися до нормального життя, яке можливе при скасуванні обмежень.

ЄС буде, наприклад, повертатися до купівлі нафти в РФ зі стелею цін і націнкою, гроші з якої будуть йти в якості контрибуцій на відбудову України. Але натомість від росіян вимагатимуть мир, демократію, демілітаризацію, відмову від імперської риторики й далі за списком. А в разі регресу - повернення до санкцій. Такий метод батога та пряника.

Європа вже не залежить від російської нафти і газу. Навпаки Москва залежить від європейських грошей та американських технологій.