Будинок культури в селі Кордишівка Козятинського району 2011-го став одним із найкращих в області. Двоповерхове приміщення з колонами розміщене в центрі села. Поряд сільрада та школа. Завклубом 54-річна Валентина Долинянська заводить до клубу зі сцени, щоб показати велику залу на 400 місць.
— Завклубом має співпрацювати з головою села. Кошти, які виділяються на клуб, залежать від бюджету села, але ж не все треба робити лише за державні гроші, — пояснює Валентина Долинянська. — От недавно звернулася, щоб нам пошили нові костюми, голова таки вибігав у райраді, щоб нам дали 10 тисяч на них. Костюми треба оновлювати, бо ж колектив не може виступати в одних і тих же.
Торік у будинку культури провели 14 концертів.
— Стараємося не пропускати жодного свята. От найближчий концерт репетируємо до 8 Березня, — пояснює завклубом. — Готуємо жартівливі сценки, пісні, танці, хлопці зроблять танцювально-акробатичний етюд.
У клубі офіційно працюють двоє людей: завідувач і художній керівник.
— Я отримую 1200 гривень, а Олена Василівна — 1000 гривень. Мало, але відрадно, коли на свято приходять люди. Буває, місць для всіх не хватає. Після концерту дякують, ото справжня радість.
17 лютого о 10.00 у клубі збирається аматорський колектив "Калина". Художній керівник ансамблю Олена Олексюк роздає аркуші з текстом пісні.
— Усі дівчата з радістю йдуть на репетиції, бо це єдине місце, де можна не тільки поспівати, — пояснює Валентина Долинянська. — Тут обмінюємося рецептами, вирішуємо сімейні проблеми.
Жінки розсідаються на стільці півколом, починають співати, підглядаючи текст у листках. Валентина Василівна грає на баяні.
— От якби мені ще нового баяна, бо цей уже фальшивить. Але він дорогий, треба тисяч 10. Наш спонсор Віталій Костюк приїжджав на Новий рік із Москви, то залишив три тисячі, але цього мало. Може, на Великдень ще привезе. Це мій учень, любив співати. А ще голова нашого сільгосптовариства Михайло Стратійчук, буває, на свята нам вручає по 20 гривень.
36-річна Тетяна Шавлюк підпирає голову рукою.
— Ой, дівчата, так добре тут. Поспіваємо, поговоримо, аж душа радується. А мої не хотять мене відпускати на репетиції. Кажуть, що вдома повно роботи.
— У нас таке саме було. І з дому тікали, бувало, — махає рукою Ганна Козачук, 73 роки. — А найбільше до співів чоловік ревнував нашу Вікторію Слободяник. Вона була веселунка і чистюля. То їй назло взяв привів у хату корову, доки вона репетирувала.
За годину до зали заходять школярі. Старшокласники несуть музичний центр, ноутбук і колонку.
— Торік у нас вкрали апаратуру. То тепер позичаємо колонки, усілітєль, шнури у школі та в хлопців, що співають на весіллях, — говорить Валентина Василівна. Підходить до дівчат, що знімають куртки. — Не роздягайтеся, тут холодно. Ціла проблема, що не опалюється клуб. У кабінеті ставимо обігрівач. А залу перед 8 Березня будемо три дні калориферами гріти, щоб дух теплий був. Колись вугіллям топили, пічка була, а газовий котел поставити зараз дорого. То отак перебиваємося.
У клубі безкоштовно розписують молодят. Торік зареєстрували 15 пар. Одна приїхала з Козятина. Урочисту церемонію закінчують розбиванням тарілки.
"Сказали розібрати клуб і забути, що такий був"
Двоповерховий будинок культури у селі Білки Іллінецького району закрили чотири року тому. Його визнали аварійним, хоча йому 27 років.
— Там настільки протікав дах, що поржавіла арматура в бетонних плитах. Приїхала з області комісія і вирішила закрити. Пізніше нам сказали розібрати клуб і забути, що такий був, — говорить Олена Березівська, голова села. — Там можна другий поверх повністю зняти і лишити тільки перший. На це треба тисяч 300-400.
Міні-клуб облаштували на другому поверсі адмінбудинку сільської ради. Там діти займаються танцями та вокалом. Є музей села, діє народний ансамбль "Джерело".
— У великому кабінеті директора зробили залу, поставили стільці. Його хватить для нашого села. В нас 800 жителів, — додає. — Люди хочуть ходити. Оголошення за тиждень вивішуємо. Кожну п'ятницю у нас базари й усі сходяться.
2 
35413
Коментарі