— За последних три месяца я поняла, что никому, кроме Украины, мы не нужны. Когда сепаратисты пришли в Славянск, мы всей семьей уехали в Саки. Я даже хотела брать русский паспорт, — розповідає телефоном 29-річна Раїса Богданова зі Слов'янська. Тиждень тому повернулася з дітьми додому.
— Зразу нас прийняли радісно, поселили в санаторії. А потім почали вимагати гроші за проживання — 100 гривень за день. Останній місяць тулились у кімнаті в бабульки за тисячу. Через 90 днів із Криму нас попросили.
Богданови виховують двох синів: 11-річного Андрія та 8-річного Владислава. Чоловік Раїси після повернення з Криму приєднався до української армії.
— Вдома все зруйноване. Я думала, хоч щось мало вціліти. Коли прийшли до хати, була в ужасі: одна стіна впала, потолок рухнув. В єдиній цілій кімнаті тріщина така, що руку просунути можна, — каже жінка. — Зникли меблі. З погреба повиносили тушонку, трохи старої картоплі. Торішні огірки і варення лишили.
Одну ніч родина спала в будинку. Коли на голову впав шматок стелі, перебралися надвір.
— Позичила в сусіда туристичний намет. Поставили її у дворі. Як відновлювати хату і де брати гроші, не знаю. Щоб якось вижити, ходжу за гуманітаркою. Її привозять в центр і на вокзал. Займають чергу з п'ятої ранку. Що привезуть — не важливо. Розбирають все: воду, сірники, одяг, крупи. Вчора давали яйця по десятку в руки, то люди ходили цілими сім'ями. Хорошу гуманітарку крадуть і перепродують. Тиждень тому привезли помідори, хліб, крупи, ковбаси, тушонки. То ні мені, ні сусідам не вистачило. Потім на ринку продавали ту гуманітарку втроє дорожче, ніж воно коштує. У магазинах спекулюють. Хліб продають по 7 гривень. Найдешевша кілька в томаті — 9 гривень.
У Слов'янську можна влаштуватися на роботу в ремонтну бригаду. За день платять 100–150 грн. Працюють переважно жінки.
— Про мершу нашу, Штепу, ніхто не говорить. Сусід розповів, що її будинок пограбували бойовики. Винесли позолочені статуетки, меблі, телевізори. Місцеві кажуть, так їй і треба.
4 
35413
Коментарі
1