— Андрій був справжнім чоловіком і загинув як чоловік, — каже боєць 72-ї бригади, волонтерка й журналіст 48-річна Олена Мокренчук. — Із двома підлеглими робили зачистку посадки. Жук наткнувся на тимчасову позицію бойовиків. Першим побачив їхні тіні. Його обстріляли з 50 метрів. Отримав шість вогнепальних поранень. Смертельне було останнє — в голову.
29 травня о 15:00 біля каплички на Алеї Небесної сотні у Києві збираються люди для прощання з Андрієм Жуком. Був командиром 3-го батальйону 72-ї бригади ЗСУ. Мав позивний "Мауглі". Загинув 27 травня у сутичці з диверсійною групою бойовиків поблизу Волновахи на Донеччині.
— Андрій своєю смертю врятував усіх, — говорить Олена Мокренчук. — З'ясували, що Ворог хотів зробити провокацію в селі. Можливо — з розстрілом місцевих. А потім звинуватити українську армію. Якби Андрій їх не побачив, були б жахливі наслідки.
Попрощатися з комбатом прийшли майже тисяча людей. Серед них — мати, сестра та дружина бійця, побратими, волонтери й кияни. В цей час на Хрещатику триває спортивний конкурс "Веселі старти". Кияни святкують День міста.
Темно-червоний оксамитовий намет охороняє почесна варта. Вхід вистелений килимовими доріжками. З вул. Інститутської під'їжджає білий мікроавтобус із написом "Груз 200". Воїни в червоних беретах виносять труну. Встановлюють у шатрі.
Присутні опускаються на коліно.
— Герої не вмирають! — скандують тричі.
Жінки втирають сльози. Чоловіки хрестяться.
— Не можу повірити, що його немає, — шепче хтось.
Щойно труну ставлять на опори, до неї підбігає заплакана мати Андрія.
— Синочку! — чіпляється за край домовини й цілує сина. — Будьте прокляті ті, хто почав цю війну і ті, хто не завершує її, бо йому це вигідно!
Люди підходять і кладуть до труни живі квіти під пісню "Гей, плине кача…". Чорнявій 35-річній жінці стає зле. Двоє військових медиків з аптечкою відносять її вбік. Кладуть на землю, втирають у скроні нашатир. Щойно їй кращає, хилиться вбік літній військовий. Медиків кличуть ще декілька разів.
— Комбату було лише 32. Але дуже слідкував за дисципліною. Перевіряв посилки на алкоголь. За порушення саджав у "яму", — розповідає 45-річний водій комбата на позивний "Акула". Імені не називає, бо повертається на фронт. — Казав, що офіцер має надихати інших, бути елітою. Не терпів підлабузництва. Сам нікому не догоджав і іншим не дозволяв. Не вів солдатів у бій, доки не вивчать усі ризики й завдання.
— "Мауглі" завжди був готовий допомогти на війні чи в цивільному житті. Жодного разу не матюкнувся. Допомагав полоненим. Про нього ходили легенди навіть серед сепарів, — згадує високий темноволосий боєць 72-ї бригади.
Після покладання квітів до слова запрошують представника Адміністрації президента. Напередодні Петро Порошенко написав у соцмережі, що "доручив підготувати нагородні документи на Андрія". До мікрофона ніхто не підходить.
— Брат служив у зоні АТО з 2014-го. Достатньо дав цій державі й нічого не отримав від неї, — каже сестра загиблого Оксана Дзяна. — Загинув не лише від кулі, а й від байдужості політиків, які звикли нічого не робити. Від байдужості людей, які мають вигоду на цій війні. В Україні немає нікого, хто вважав би Андрія поганим. Коли інші ходили по клубах, він читав і навчався. Ні на що не скаржився. Мама лише вчора дізналася, що Андрій в АТО. Я мусила сказати їй про загибель сина. За весь час не отримали жодної подяки від держави. Хоча він брав участь в усіх боях бригади. Зроблю все можливе, щоб його смерть не була марна. Щоб після похорону був новий початок. Сподіваюся, що його смерть — остання. А політики врешті звернуть увагу на людей, які захищають країну від ворога.
До мікрофона підходить 55-річна жінка:
— Країна має знати своїх героїв. Українська Православна церква Київського патріархату не встигла нагородити Андрія за життя. Тому від імені Патріарха Філарета матері загиблого вручаємо медаль "За вірність українському народові".
Після прощання труну несуть у супроводі військового оркестру вгору Інститутською до буса "Груз 200".
— Чому не в катафалк? — перешіптуються люди.
— Такими машинами загиблих везуть в інші міста, — каже один із офіцерів.
Люди шикуються у дві колони та проводжають комбата в останню путь. Скандують: "Слава Україні! Героям слава!".
— Бачиш, онуця, — каже 60-річний чоловік до дівчинки в червоній сукні. — Зараз ми ховаємо героя. Мільйони росіян не варті одного нашого бійця. Такі люди захищають наш спокій. Маємо бути вдячні їм.
Андрія Жука поховали 30 травня в рідному Хмельницькому.
Двічі вступав в університет Міноборони
Андрій Жук народився в Хмельницькому. Із 16 років мріяв захищати Батьківщину. 2005‑го закінчив Національну академію прикордонних військ. Був прикордонником на Закарпатті. Звільнився через корупцію. До початку війни працював на тимчасових роботах. Жив у Одесі. Після 2 травня 2014 року пішов до військкомату.
Двічі подавав документи в Національний університет Міноборони. Першого разу не склав англійську. Вдруге — 2014-го — йому натякнули, що "такі офіцери потрібні на передовій". Документів не прийняли.
З літа 2014 року воював у 72-й бригаді. За два роки пройшов шлях від командира взводу до комбата.
Коротко
Українським ЗМІ не дозволять висвітлювати вибори на Донбасі. Про це повідомив голова бойовиків ДНР Олександр Захарченко. Перевірятимуть кожен телеканал чи видання, що захочуть відвідати так звані вибори. Якщо вони підтримують українських військових, дозволу не дадуть.
— А це практично всі українські ЗМІ, — сказав Захарченко. Додав, що ДНР не хоче участі у виборах українських політиків і партій. Один з можливих шляхів розвитку Донбасу — референдум про приєднання до Росії.
В окупованому Алчевську на Луганщині бойовики встановили пам'ятник загиблому командирові бригади "Призрак" Олексію Мозговому. За це голова ЛНР Ігор Плотницький звільнив нинішнього керівника підрозділу Юрія Шевченка. Про це той написав у соцмережі. Після вбивства Мозгового "Призрак" переформатували в "четверту бригаду народної міліції ЛНР".
У Донецьку встановили кілька пам'ятників загиблим під час боїв 2014–2016 років мирним жителям Куйбишевського району та селища Веселе, повідомляють бойовики. На монументах написано, що донеччани загинули "в результаті агресії київської хунти".
7 
35413
Коментарі