Відсутність чіткої мети розкладає армію

Тренування бійців 1-ї бригади легкої піхоти Національної гвардії. Цей підрозділ створений за стандартами НАТО. Військові інструктори з Ізраїлю навчають сучасних методів бою. Підготовка триває шість-сім місяців. Служитимуть тільки контрактники. Відбір проходить один із десятка охочих. Матимуть найкраще екіпірування та озброєння

— Із забезпеченням за рік стало краще, — продовжує. — Хоча є ще недоліки: десь немає пального, десь не видали форму, десь бракує лісу для бліндажів або плівки від вогкості. Це наслідки старої системи й браку мотивації у тилових служб. Машину з лісом можуть продати, а за паперами вона — на передовій. Армія — це зріз нашого суспільства. На жаль, воно поки злодійське.

Бойовий дух у війську — гірший, ніж торік. Бездіяльність, окопна війна, відсутність чіткої мети — перемогти — розкладають армію. Люди не розуміють, навіщо ризикувати, якщо влада постійно торочить про потребу домовлятися з противником. Не почуваються впевнено на фронті. Через хвилі мобілізації побільшало немотивованих. Досиджують термін, наче на зоні, п'ють, крадуть. Звідси контрабанда. Тим часом влада робить усе, щоб дискредитувати добровольців. Їх вважають ворогами режиму, бо мають свою думку. Їх бракує на фронті.

Для підвищення боєздатності армії слід, по-перше, визначити чітку ціль у війні. По-друге, необхідне вольове й розумне командування, яке не розраховуватиме на міжнародні інституції, а робитиме своє діло, як це робить армія Ізраїлю. По-третє, потрібна реальна військова реформа. Ненормально, коли Генштаб і Міноборони ­дублюють функції та конкурують за гроші й увагу президента (реформувати структуру Міноборони й Генштабу для уникнення дублювання на всіх рівнях планують у рамках військової реформи. — "ГПУ"). При тому, що начальник Генштабу не підкоряється міністрові оборони. За рік не створили адекватної системи управління ар­мією, Нацгвардією, міліцією. Діють незлагоджено. Немає єдиної системи зв'язку, управління й розвідки. Триває безглузда ротація командирів секторів і штабу АТО. Людина приходить на 45 днів. Щойно облаштувала побут і прийняла справи, як їй уже їхати назад. Не встигають зрозуміти, де ворог, як він діє.

Це може призвести до військової катастрофи. Противник нарощує сили. Колись почне стріляти по-серйозному, а ми не зможемо протистояти. ­Врятує знову масовий героїзм і численні жертви, чого не хотілося б.

Поки президент не прийме рішення, що треба реформувати армію, нічого не зміниться. Найкраща — армія, де роками служать професіонали. Перша спроба зробити таку в нас — створення бригади легкої піхоти Нацгвардії. Демонструє можливості стандартів НАТО. На досвіді й помилках цієї частини треба будувати інші підрозділи. Конкурс туди — 10 чоловік на місце. Зарплати — 7–20 тисяч гривень.

Сучасної техніки і зброї на фронт потрапляє мало. Це — модифіковані танки. Але для перемоги не обов'язково стикатися лоб у лоб і дивитися, чия зброя краща. Можна переходити на напівпартизанську тактику, завдавати асиметричних ударів. У прямому двобої з російською армією ми програємо. Є шанс виграти, якщо діяти головою.

Волонтери були, є і будуть. Держава ніколи не зможе закрити всіх питань. Все одно чогось не вистачатиме. Але ненормально, коли все тримається на волонтерах. Такого зараз нема. Люди допомагають менше, ніж на початку війни. Гроші є, але немає мотивації. Перші особи кажуть: стоїмо, не провокуємо, все добре. Людина думає: навіщо витрачати гроші на армію, краще дітям віддам.

×