"Одесит Ілля Рибачук перейшов на українську 1 січня 2016 року. Ось його історія", — такими словами починається найсвіжіший допис у спільноті "Переходь на українську!" в соцмережі "Фейсбук". За добу його прочитали понад 100 тис. людей.
Група створена на початку листопада минулого року. Розповідає про українців, які в зрілому віці змінили мову спілкування з російської на українську. Її засновник — киянин Олександр Іванов, 28 років. Навчався в Нідерландах, торік повернувся до Києва. Працює інженером машинного навчання в американській компанії. З дружиною 20-річною Яриною Чорногуз виховує доньку Орисю, 2 роки.
— Я давно став звертати увагу, як люди описують свій перехід з російської на українську, — говорить Олександр. — У кожного своя історія, доволі складна. Треба долати психологічний бар'єр у спілкуванні з батьками, друзями, на роботі. Вирішив збирати такі приклади, аби потім десь про них розповісти.
Позаминулого року на День української писемності 9 листопада в соціальних мережах поширилася акція. Пропонували розповісти, хто коли став розмовляти українською. Більшість відписували коротко: "Сім років тому". Але були й розлогі історії. Тоді знайшов багато цікавих персонажів. Наприклад, Аліну Михайлову з Дніпропетровська. Дівчина з вороже налаштованої до України родини пообіцяла, що перейде на українську в разі перемоги Майдану.
Зараз історії назбируються швидше, ніж ми з дружиною встигаємо виставляти їх у спільноті.
Чи багато таких прикладів з Донбасу та Криму?
— Переважно це переселенці. Як-от Аскен Зова — кримський татарин, зараз живе у Львові. Є ще один у Севастополі, про нього ми поки не писали. Веде свою сторінку українською. Іноді навіть трохи збиткується з українців: "Ви що, тупіші за мене?"
Як діяльність спільноти сприймають російськомовні?
— Перше наше відео, яке має півмільйона переглядів, хтось розмістив у російській мережі "Одноклассники". Було весело читати коментарі. Там просто зоопарк. "Фашисты! Бандеры! Я все равно буду говорить на русском!" — пише чоловік із Саратова. То говори собі, хто заважає?
З України хіба що "буквоїди" нападають. Людина поділилася історією, а вони у відгуках — оте ти неправильно сказав, так це слово не вживають. Поет з Миколаєва Артем Бебік написав вірша з лайкою. Нас трохи критикували за таку поезію. Але розголос був дуже великий. Завдяки цьому підвищився інтерес і до інших оповідей, деякі набирали по 80 тисяч переглядів.
Чому так повільно українізується столиця?
— Виню в цьому перш за все "західняків". Якби вони не переходили на російську, то Київ був би україномовним уже давно.
Також місто русифікують дитячі садочки. Племінниця Ярини пішла в садок. На всю групу тільки вона й ще один хлопчик — з україномовних сімей. Більшість діток спілкуються російською — одразу починається суржик. Вплив такий, що вже й між собою балакають російською. Журналіст Олег Хаврук писав, як на дитячій ковзанці розговорився з чоловіком. Той до внуків українською говорить, а вони — російською. Дідусь пояснив: "У нас українська вдома. А малеча просто в садочок ходить".
Наступне вогнище русифікації — армія. Усі команди — російською, старшина спілкується тільки цією мовою. Щонайменше два закони захищають українську мову у війську. Один з них — "Про Збройні сили". Другий, як не дивно — скандальний закон "Про засади державної мовної політики" Ківалова та Колесніченка. Навіть він мовою наказів, документообігу в Збройних силах називає державну. Усна вказівка російською в армії — це порушення закону.
Коли більшість киян говоритимуть українською?
— Зараз переломний момент — або переможемо, або програємо. Потрібно зробити законодавчий ультиматум для засобів масової інформації. Перша шпальта будь-якої газети — тільки українською. Основна мова всіх сайтів — також українська. Якщо цього не зробимо, Україна розлетиться на шматки.
3 
35413
Коментарі