Фото: ФОТО З САЙТА www.opolchenec.info

30-річний Денис Романов із Луганська описав тиждень свого життя. Мешкає в 3-кімнатному приватному будинку з бабою, матір'ю-пенсіонеркою та сестрою Дариною, 26 років. Раніше отримував 945 грн пенсії як інвалід, має проблеми з зором. З липня грошей не дають.

10 грудня

— Ходив у лікарню, сильно болить нога. Біля лікарні черга, поділена на­впіл. В одній стоять бомжі за спиртом, у другій — більш-менш нормальні люди. Ті, що за спиртом, прямо перед лікарнею колупають рани, щоб кровили. В коридор не пускають. Чотири години простояв надворі. Лікар оглянув ногу. Сказав, що потрібні вітаміни. Але в них немає. Лишилася зеленка, спирт і нестерильна вата. Коли повернувся додому, зварив дві картоплини.

11 грудня

— Відкрили останню банку тушонки з гуманітарки. Мати кожному поклала її по ложці до ячмінної каші. Сестра тихцем зачерпнула другу ложку. Мати лупанула її по спині. Потім довго вибачалася. Казала, не знає, що на неї найшло. Із сестрою пішов в управління соцзабезу дізнатися, коли будуть гроші. Чиновники переїхали в нове приміщення з ремонтом. Старих працівників немає. Лише молоді дів­чата, які нічого не знають. Знов довелося стояти в черзі. Цього разу — 2 години. Соціальна працівниця тихцем сунула 20 гривень на хліб. Шепнула, що нічого не зможуть вирішити. Встиг у соціальну їдальню. Давали ячмінний суп і таку ж кашу. Каша була розведена якимось жиром і зажаркою, де багато цибулі. До вечора став боліти живіт, тошнило.

12 грудня

— Скрутило живіт, піднялася температура. Підозрюю, що через їдальню. Сказав сестрі, щоб продала мій новий мобільний телефон. Купила ліки від шлунка.

Повернулася сестра. Продала сенсорний телефон за 300 гривень. Купила ліки й суповий набір. Зварили бульйон.

13 грудня

— Цілий ранок по телевізору крутять кулінарну програму. Їсти хочеться до сказу. Мати не дала тушонки. Сказала, щоб відходив від отруєння. Тихцем сходив у погріб, з'їв квашеної капусти.

Після обіду з сестрою поїхали за уціненим хлібом. Йому три-чотири дні, коштує 3 гривні. Свіжий удвічі дорожчий. Водій висадив із маршрутки. Пільговиків у нас тепер безкоштовно не возять. Просять дати хоча б гривню чи дві.

14 грудня

— Читаю Андре Нортона "Королеву Сонця". Слухаю телевізор. Сказали, що проблему з виплатами інвалідам, учителям і лікарям вирішили. З понеділка можна отримувати гроші.

15 грудня

— Пішов по гроші в соцзабез. Там зібралися ще кілька сотень таких придурків, як я. Теж почули по телевізору про гроші. Якась працівниця вийшла на сходи. Сказала: немає законодавства, по якому б нам мали виплачувати допомогу. Люди хотіли брати соцзабез штурмом. Пообіцяли, що гроші будуть до кінця тижня. Всі розійшлися.

Сьогодні закрили соціальну їдальню.

16 грудня

— Пішов на пошту забрати ліки, які передали волонтери з Києва. Бачив, як два ватніка пересилали ноутбук і кілька телефонів. Хвалилися, що грабонули чиюсь квартиру.

17 грудня

— Пенсіонерам дали по 200 гривень. У нашій родині подвійне свято, бо гроші отримала мати й баба. З радості купили плитку шоколаду і шматок курятини. Решту грошей відклали. Сестра ходила на співбесіду. Обіцяли взяти наборщицею на комп'ютері. За місяць платитимуть 800 гривень. Соціальні їдальні так і не працюють. Із сестрою ходили в торговий центр "Южноград". Там продають багато прострочених продуктів. Є консерви, термін придатності яких вийшов у 2012 році. Все російське. Скоріш за все, це списані військові запаси.

×