— В моем подразделении, среди добровольцев, никто вообще не пьет, — говорить 37-річний Володимир із Дніпропетровська.
Служить у добровольчому батальйоні, а нині полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1". З літа 2014-го воював у Мар'їнці, Красногорівці, Авдіївці. Півроку — у селищі Піски біля Донецького аеропорту. Також у Маріуполі, Волновасі, Дзержинську. Тепер у складі поліції патрулює місто Бахмут на Донеччині.
Прізвища і військових з'єднань не називає.
— Уперше стикнувся з цим 2014-го в Маріуполі. У нас була ротація після Іловайської трагедії. Я був в аеропорту міста. Поряд — 700–800 солдатів Збройних сил. Ходимо в одну їдальню, спільні операції, зачистки, оточення. Тоді вперше побачив п'яних на війні. Далі служив у мобільній групі розвідки. В різних частинах Донеччини був до місяця й більше. Усюди спілкувався з військовими ЗСУ, Нацгвардії. Картина — однакова. Розповідали, що випивши, хлопці стояли вночі на посту. Один зайшов у намет і зі штатної зброї розстріляв трьох чи чотирьох сплячих товаришів. Його затримали або сам застрелився. Згодом придумували легенду про міфічну диверсійну групу ворога. Це не поодинокі випадки, а масові.
Восени 2014-го в Маріуполі п'яні силовики зі зброєю і вибухівкою кружляли містом у пошуках розваг. У "Ютуб" потрапило відео, як захмелілий військовий стріляє з автомата, зупиняє машини, забирає гроші. Особисто брав участь у затриманні.
Часто зустрічаєтеся з п'яними військовими?
— Патрулюю Бахмут біля залізничного й автовокзалу. Зараз демобілізують четверту хвилю призовників. Через день, коли виходжу на зміну, затримую до десятка. Більшість не стоять на ногах. Поліція не має права чіпати їх. Передаємо військовій службі правопорядку — ВСП. Ті садять на гауптвахту в комендатурі. Щоразу машини в нас битком набиті.
Який відсоток військових мають проблеми з алкоголем?
— У мене троє близьких відслужили в четвертій хвилі, в одній з елітних бригад ЗСУ. З їхніх розповідей і баченого, щонайменше половина регулярно п'ють. Найімовірніше — щодня.
Як часто це спричиняє нещасні випадки?
— Коли служив ближче до передової, чув, як п'яні солдати на "буржуйці" порох сушили. Чи розбирали боєприпас. Згодом він вибухає, гинуть четверо-п'ятеро. Розповідав майор міліції у Красногорівці торік у листопаді. Там лінія оборони, так званий нуль. На шахтному стволі — опорний пункт. Заступають в наряд четверо озброєних солдатів. Стежать за сектором, щоб ніхто не підходив. Понажиралися. Сварка. Один застрелив трьох і себе. Той майор їх вантажив, возив на розтин. В одного в шлунку було 300 мілілітрів горілки, яка ще не розчинилася в крові.
Керівництво частин усе замовчує?
— Це стандартно в армії — не виносити сміття з підрозділу. Злочини й правопорушення не доводять до прокуратури. Над рядовим складом є офіцерський. Запитую: чому це не зупинять? Пояснюють: мобілізують людей 30–50 років. Командують ними 21–25-річні лейтенанти. Ті мужики дивляться на них без поваги. Мовляв, що цей пацан розказує? Роблять, що хочуть.
За пияцтво передбачене покарання?
— З того, що чув, — підсрачників надають чи скажуть принести якусь суму. По зарплаті жорстко карають, виписують штрафи, суди проводять. Відправляють на гауптвахту, виправні роботи. Може, це їм вигідно — суттєві суми законно залишаються в частині. Один солдат розповідав, що із семи тисяч гривень на руки за місяць отримав 800. А у бригаді їх — до восьми тисяч. То — добрі гроші.
Ніхто серйозно не прагне унеможливити ці речі. Їздив по лінії фронту. Випити велику баклажку пива — це таке, як каву заварить. А потім горілка, і маємо наслідки — п'яні на передовій, з військовою технікою, зі зброєю. Не виключений дружній вогонь по своїх.
Військовий прокурор Анатолій Матіос назвав цифри небойових втрат армії — три полки, понад тисячу людей. Це третина всіх загиблих.
— Думаю, так і є. Прикро, що на службі не соромляться пити до свинячого вереску. Це йде по ланцюжку вгору — від рядового і сержантського складу і вище. От у лютому напилися офіцери, почали бродити по частині. Наткнулися на караульного. Почали "строїти", дозволяти собі зайвого. Мусив застосувати зброю. Приїхала група, їх забрали. Але дали лише попередження. І таких історій купа.
У добровольців такої проблеми немає?
— Лише окремі випадки. В активну фазу війни було гірше. Потім пішло на спад. Різні мотиви у того, хто сам пішов воювати, і кого привели за вухо.
Я добре помічаю деталі, бо був міліціонером у 1999–2001-х після армії. У міліції тоді пиячили, але ж війни не було. Потім майже 15 років займався цивільною роботою. Мав годувати сім'ю — трьох дітей. Літом 2014-го пішов воювати.
Часто бачив, як приїжджає нова бригада — 700 осіб. Опухлі лиця, синяки під очима, розбиті кулаки. Питав побратимів, звідки це почалося. Кажуть: на полігоні три місяці горілка рікою ллється. Ще не приїхали, а проблему закладають. І всі на це закривають очі. А мали б відповідати.
Ситуація за два роки змінилася?
— Повільно змінюється або я звикаю. Але все одно жруть по-чорному. Зачіпає не лише те, що це понижує обороноздатність підрозділів. Нап'ється, а потім ходить між людьми і втоптує в багно імідж української армії. Сто разів їм казав: скиньте форму і пийте, як цивільні. Деяким у військових білетах пишуть ручкою "алкоголік". Щоб кожен відкрив і побачив. Такі заходять із гранатами й автоматами по пиво в магазин. Не виключене насильство, грабунки.
Багато самогубств. Тверезий рідко на таке піде. Бо не притуплений інстинкт самозбереження. З одним таким "героєм" говорив минулої зміни, доки чекали на ВСП. "Скільки випив горілки за рік?" — "Не менше бідона". — "Грошей скільки отримав?" — "Десь 90–100 тисяч". — "Учасника бойових дій маєш?" Дістає з гордістю. Я своє отримав за рік після того, як заробив. "Воював десь?" — "Ні, Бог милував". Де справедливість?
Штраф зріс у чотири рази
— В армії намагаються боротися з пияцтвом, — каже Андрій Лоза, заступник командира по роботі з особовим складом. Служив у розвідувальній роті 24-ї окремої механізованої бригади. — Приводимо в частину, в медпункт, фіксуємо, що п'яний.
Недавно прийняли зміни до закону. Штрафи за розпивання алкоголю зросли в рази — від 1,2 тисячі гривень до майже 5 тисяч, — додає. — Це суттєвий стримувальний фактор. Командир вправі накласти стягнення, без суду й експертизи. Позбавляють усіх премій.
На передовій — горілку ніде взяти. І страшно. А от в опорних пунктах у тилу страх що твориться. Потім у поїзді таке залите розповідає, що аеропорт захищало. Влада має вдатися до жорсткіших дій. Заборонити продаж алкоголю військовим у зоні АТО. За порушення суворо карати підприємців і місцевих. Зробити комендантську годину з вечора до ранку.
Пиячать далеко не в усіх частинах. Усе залежить від командирів. Де виховна робота на високому рівні, рядові не мають надлишку часу, не приховують пияцтва і є покарання, то там є дисципліна і порядок.
8 
35413
Коментарі