Родина Даницьких загинула через газову колонку

 

3 квітня у місті Яготин Київської області поховали родину Даницьких: 30-річного Олександра, його дружину 27-річну Вікторію, сина Ярослава, 6 років, доньку Анастасію, 2,5 роки, і 53-річну Галину Іллєнко, матір Олександра. Вони вчаділи.

Яготин за 100 км на схід від Києва. Тут 23 тис. жителів. Електричка зі столиці їде 2 год. По один бік вокзалу — ринок, по другий — приватні будинки. Даницькі мешкали у хаті на вул. Достоєвського, 12.

— Про них усі тепер говорять, — вусань у камуфляжі курить біля тину свого будинку по вул. Франка. — У нас такого ще не було. Треба йти прямо, біля магазину звернути наліво. А там побачите.

Дім Даницьких невеликий, із білої цегли, 20 хв. пішки від залізничного вокзалу. Двір оточений новим 1,5-метровим парканом із зеленого профнастилу. Подвір'ям ходять кілька курей, скавчить собака. Двері хати відчинені. На веранді — стіл із їжею. Троє жінок у чорному накривають його скатертю, всі плачуть. На тумбочці біля стіни у ряд стоять п'ять портретів, перев'язаних чорною стрічкою.

— Про таку біду даже в книжках не читала. А тут у сусідів сталося, — розповідає Віра Солодка, 43 роки. — Я ж їх знала, як рідних, кожного дня заходила, хрестила їхню дочку. Ярославчик так техніку любив. У діда трактор є, він од нього не відходив. Колекцію іграшкових тракторців збирав, мав 22 штуки. Улюбленим був трактор із плугом. Ми його на могилку поставили.

— Сваха з ними добре жила, — продовжує Віра Солодка. — Працювала з Вікою в РЕСі. Вона — бухгалтером, а Віка — главним спеціалістом. У неділю до них заходила, говорила з Вікою. Вона раділа, що Настуню оформляє в садочок, усі документи вже здала.

У кімнаті сидить 66-річний Анатолій Шульга, батько Вікторії.

— Он вони всі на фотографіях, — показує на тумбочку. Ледь говорить. — Ярославчик — мій перший внучок. Внучка була красавіца. І всі загинули в одну минуту. То було десь біля другої ночі. Сваха купалася у ванній. Сашко пішов їй допомогти, бо вона була трохи больна і їй важко самій вдіватися. Зайшов накинути халат і впав.

Шульга відчиняє двері. У правому кутку стоїть душова кабіна, збоку біля дверей — унітаз і ванна.

— Тут на землі всі й лежали, — розводить руками і зривається на плач. — Віка зайшла подивитися, побачила їх на підлозі. Почала кричати, діти до неї повибігали. Встигла ще по мобільному набрати "скору". Лікарі приїхали через 15 хвилин, але двері вже ніхто не відчиняв. Через 2 години до мене приїхали міліціонери. Заходжу, а тут усі лежать.

Зліва зі стіни виведені водогінні труби. Вони були під'єднані до газової колонки.

— Два з половиною роки назад Сашко поставив новий котел і колонку без витяжки. Нею можна було користуватися хіба щоб нагріти воду посуду помити, а не круглосуточно тримати включеною.

Анатолій Шульга виходить на вулицю подихати.

—  Сашко був військовим. Вісім років тому його направили в Коломию (Івано-Франківська обл. — "ГПУ"), і вони з Вікою вирішили одружитися, щоб не потєрять друг друга. Там прожили два роки. Саша попав під сокращеніє. Потім приїхали у Васильків (Київська обл. — "ГПУ"). Там не було житла, тому Саша працював, а Віка була тут у Яготині вже вагітна. Тоді у Василькові тоже пройшло сокращеніє, і він вернувся додому. Тут улаштувався на заправку пістолєтчиком. Віка працювала у РЕСі, паралельно вчилася на економіста.

Причини загибелі з'ясовує Яготинська прокуратура. За попередньою версією, всі вчаділи. У міському газовому господарстві нічого не пояснюють.

— У мене і без вас проблем хватає, — говорить директор і тікає.

×