20 січня в Україні розпочався перший етап четвертої хвилі мобілізації. Триватиме до 20 квітня. За цей час до війська залучать майже 50 тис. бійців. Вони мають замінити солдатів, яких призвали торік — під час перших трьох хвиль мобілізації. Загалом упродовж 2015-го до війська призвуть 93,5 тис. осіб. Будуть ще два етапи, по 60 днів кожен.

— Прийшов, щоб туди не йшли діти. Я дорослий, своїх дітей на ноги поставив, — каже 40-річний Віктор Тіторенко з Черкас. Зранку 21 січня стоїть під міським військовим комісаріатом. Хоче йти добровольцем в АТО.

початок на стор. 1

Кабінетами комісаріату ходять близько 20 чоловіків, усім на вигляд років по 30. В області мають мобілізувати 2 тис. осіб.

— У мене це обдумане рішення. ­Прийняв його не сьогодні. Страшно, дуже страшно, але треба, — говорить 29-річний Володимир. Одягнений у нову дублянку. — У травні не пішов, бо думав, усе швидко закінчиться.

В коридорі кілька чоловіків чекають на прийом лікаря.

— Я служити не буду, — пояснює 30-річний Роман Нетахата. Показує гіпс на правій руці, помітно нервує. ­Густі брови сіпаються. — У мене ревматоїдний артрит, це не лічиться. Якби не хвороба, то пішов би.

З кабінету виходить 44-річний Сергій Дума.

— У меня вегето-сосудистая дистония, закупорка сосудов. А врачи ничего не видят, — ховає документи в куртку. — Я свое уже отслужил. В 18 лет не косил от армии, как некто. И еще у меня вчера сын родился, третий.

— Я тоже свое отслужил. Не хочу в армию, там нет ничего хорошего, — каже 52-річний Олег Чорний. — Понимаю, что на фронте нужно заменить парней. Но я не заменю. Я ж не маньяк, не хочу убивать людей. Может, писарем в штабе буду.

Працівники військкомату кажуть, що до них звернулися 60 добровольців із Черкас.

— У мене три причини, — каже доброволець 49-річний Анатолій Дяченко. — Перша — не хочу, щоб бандити дійшли сюди, розбили мою хату, і діти жили по подвалах. Друга — воюють жінки і молодьож. А ми? Третя — мій батько воював у Другій світовій війні, мав багато наград за оборону Севастополя, Одеси, Кавказу, в Керченській протоці йому ногу одбили. Ще у вересні рішив: піду на війну. Приїхав у госпіталь погранвойск, подивився на побиту дітвору. І я сидітиму дома?

Перед входом курять декілька чоловіків.

— У мене брат у Росії живе. Не хочу в армію, бо воюватимемо один проти одного, — розказує 27-річний Петро. Прізвища не називає. — Не знаю, куди краще — в армію чи тюрму.

— А я хочу. Вже служив строковиком, — перебиває його 25-річний ­Артем.

В обід до військкомату приходять ще з десяток чоловіків.

— Я служити не можу. У мене перелом шийки бедра. Нога на двох болтах держиться. Не можу бігати, стрибати, носити бронік. Кілометр пройти важко, — каже Олександр Бібік, 43 роки. Повільно йде до входу. — Але, не дай Бог, ті окупанти прийдуть сюди — стрілятиму до останнього.

— Добровольці почали йти ще з вересня. Ми їх мобілізувати не могли, бо не було наказу. За цей час вони пройшли комісії, от учора всі як один з'явилися, ніхто не передумав, — розповідає працівник військкомату. — ­Напишіть, що в нас від області — 10 тисяч добровольців. Хай ті, путінські, бояться.

20 призовників хотіли оформити як добровольців в одному з сіл під Полтавою.

— За два тижні до мобілізації в сільраду подзвонили з воєнкомату. Продиктували прізвища хлопців, які мають з'явитися на медкомісію. Сказали, їх заберуть в АТО, — розказує місцева 54-річна Валентина Петрівна. — Коли поїхали на медкомісію, їх хотіли записати добровольцями. Це ж ні запису в трудовій, ні допомоги від держави, раптом що. Хлопці відмовилися, вернулися в село. У військкоматі пообіцяли переробити документи.

140 вінничан відмовилися йти на війну за попередні хвилі мобілізації. За ухиляння на них складають адмінпротокол, документи передають у прокуратуру. Порушено 22 кримінальні провадження. Дві справи передали у суд. Їм загрожує три роки обмеження волі. Про це розповів Сергій Гупяк з обласної прокуратури. На Вінниччині 100 тис. військовозобов'язаних. В області планують мобілізувати 2,5 тис. призовників за три місяці. 20 січня вони почали проходити медогляд.

×