— Олег Лишега усміхався до останньої секунди, розмовляв із лікарем. І раптом осунувся — зупинилося серце, — каже про колегу поет 53-річний Віктор Неборак зі Львова. 17 грудня у столичній лікарні на 66-му році життя помер Олег Лишега. Хворів на вірусну пневмонію.
— До останнього Олегом опікувався його видавець Іван Малкович, — продовжує Неборак. — На початку року в "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га" вийшла чи не повна збірка віршів Лишеги "Зима в Тисмениці". В неї не увійшов лише вірш "Пацюк". Є легенда, що в Малковичів існує якесь родове прокляття з пацюками — не можуть їх терпіти. Тож Іван як упорядник книги вірша не пропустив. Лишега — автор чи не найкращого есе, написаного українською мовою. Його малу прозу видали чотири роки тому. А єдиний великий роман він загубив у метро за якихось загадкових обставин.
Олег Лишега народився на Івано-Франківщині, жив у Львові.
— На людях приязний. А в середині завжди сиділо відчуття нестримної деградації світу. Напевно, тому часто переїжджав. Це давало йому ілюзію руху, пошуку чогось справжнього. За переклади американської поезії Олег перший з українців отримав премію ПЕН-клубу (міжнародна організація, що об'єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів. — "ГПУ").
З 1972 по 1989 роки вірші Лишеги заборонили друкувати в СРСР. Займався скульптурою та різьбленням по дереву, працював декоратором. Певний час жив у Києві. Мав там "готельку", що отримав від Спілки письменників.
Ховатимуть Олега Лишегу в суботу на батьківщині, у містечку Тисмениця Івано-Франківської області.
8 
35413
Коментарі