— Син мріяв про дорожній коледж. Хотів цього року туди вступати, але районна медкомісія нас не пропустила. Сказали — з вашим діагнозом немає сенсу. Мовляв, Богдан не зможе вчитися, — говорить 43-річна Тетяна Горобець з міста Лохвиця на Полтавщині.

— Син при народженні отримав травму голови через необережність медиків, — розповідає. — У 3,5 місяця переніс важку операцію. Поставили діагноз — відставання у психічному розвитку. Почала серйозно лікувати його, займатися розвитком. Богдан закінчив звичайну школу, ­отримав атестат. Здав усі екзамени після 9-го класу. Наш районний психіатр дав добро і підписав довідку для вступу, що протипоказань немає. Але у районній медкомісії рішення лікаря не підтримали. Сказали: якщо дуже хочете вчитися, їдьте і вирішуйте це питання на обласному рівні. У Полтаві психіатри зібрали консиліум, теж відмовили. Почала просити, аби дали дозвіл навчатися в училищі. Лікарі згодилися, підписали всі документи. З сином поговорила. Домовилися, що вчитиметься в училищі роботі по дереву. За два роки будемо проходити планову медкомісію по захворюванню і намагатимемося відмінити діагноз.

×