— Втрата Дебальцевого — той випадок, коли армія стала заручником політичних угод, — каже військовий експерт і правозахисник 44-річний Дмитро Снєгирьов. — Про те, що Дебальцеве і Донецький аеропорт мають відійти до сепаратистів, домовилися ще після перших Мінських угод. Але приховували це.
28 липня 2014 року українські підрозділи звільнили Дебальцеве від проросійських сил. Та бої за нього не припинялися до лютого 2015 року.
17 лютого стало відомо, що місто — в оточенні. Зайти або вийти без утрат неможливо. Почалися вуличні бої.
Уранці 18 лютого бойовиків і російських військових перекинули під Дебальцеве зі Стаханова, Горлівки й Донецька. У штурмі ворог задіяв 25 танків, 35 броньованих машин, 40 одиниць артилерії, 12 систем залпового вогню і три дивізіони артилеристів. У боях за Дебальцеве брала участь російська 5-та танкова бригада з Бурятії.
Українські військові почали відступ. Опівдні президент Петро Порошенко заявив, що Збройні сили з Нацгвардією завершили операцію з планового виводу підрозділів.
Із 18 січня по 18 лютого загинули 179 українських бійців, 110 потрапили в полон, 81 зник безвісти, за офіційними даними. Бойовики втратили 2911 солдатів.
— Дебальцеве — важливий залізничний вузол, — продовжує Снєгирьов. — На ньому зав'язана транспортна інфраструктура Донеччини й Луганщини. І залізнична, й автомобільна. Тепер Росія без перешкод постачає туди зброю, спорядження, особовий склад. Звідти зручно розподіляти вантаж на різні напрямки.
2 
35413
Коментарі
2