"Я инвалид с детства, вторая группа по зрению. Мне нужны капли систейн ультра и глазной гель корнерегель. Денег нет. Кто может, подарите хотя бы по одному флакону лекарств", — таке оголошення розмістив у соцмережах 30-річний Денис Романов із Луганська.
— Ці ліки можна купити в Україні або Росії, але нема як передати. При в'їзді в Луганськ усіх шманають. Якщо нема рецепта, ліки конфіскують, — розповідає телефоном Денис. — Грошей я ніяких не отримую. Два тижні тому інвалідів зігнали в обласну раду — ніби отримувати ліки. Видали по флакончику якихось крапель і сказали розходитися. Жінка, що стояла в черзі переді мною, просила 200 гривень. Хотіла виїхати з Луганська. Не дали. Взагалі тих, хто лишився в Лугандонії, не випускають. Бояться, щоб ми не розказували правду. По новинах у нас показують, як усе добре: пенсії, зарплати платять, місто розвивається.
Відкрили шість соціальних їдалень. Раз на день можна безкоштовно поїсти. Наша сім'я — я, сестра, бабуся і мама — ходимо в кафе "Піч" у Жовтневому районі. Просять брати свій посуд. Якщо немає — насипають їжу в обрізані пластикові пляшки. Дають черпак макаронів, присипаних "мівіною", і суп. Тиждень тому приїжджало російське телебачення, то вперше м'яса поклали. Ще були пиріжки з картоплею. На вулицях багато жебраків. В основному пенсіонерки. Хватають за лікті, просять поїсти.
— Робота є для вчителів, лікарів, держслужбовців, — говорить 33-річна Тетяна Усенко. Працює санітаркою в лікарні. — Минулого тижня давали вчителям зарплату за жовтень. Грошима отримали по тисячі. А решту — крупами, тушонкою. Продукти в магазинах є. Правда, подорожчали. Кілограм м'яса коштує 130–150 гривень. Хліб завозять двічі на тиждень. У колишньому АТБ у понеділок купила замерзлий хліб, бо в них нема опалення. Хороші гроші можна отримувати, якщо записуєшся добровольцем в армію ЛНР. Видають автомат, форму, годують. Але беруть не всіх. Мій племінник записався, а чоловіка не взяли. Сказали, що в 43 роки — старий воювати. Та насправді не взяли, бо він — за Україну. Сусіди здали. Ополченцям платять по 8–9 тисяч гривень. Щомісяця пайки дають: суху ковбасу, рибні консерви, масло, сир. Усі, хто туди пішов, тепер шикують. Бачила, як у торговий центр прийшов один, наставив автомат на продавця. Яку ціну назвав, за ту і віддали одяг.
Тим, хто не має заробітку або втратив житло, пропонують на рік віддати дітей до дитбудинку №1 у пров. Крупської.
— У нас уже 15 деток. Принимаем от 3 до 18 лет. Многие люди звонят, но еще думают. Для оформления нужна только копия свидетельства о рождении. Детей три раза в день кормят, — каже директор Вікторія Мочалова. — Батьки можуть провідувати коли завгодно. Тут і раніше був дитячий будинок. Коли почалася війна, всіх вивезли в Україну. Місяць приміщення пустувало. Тепер Росія виділила гроші на продукти і зарплату персоналу.
Не можна брати алкоголь, шоколад, чай, каву і цигарки
4 грудня в місті Торез Донецької області бойовики видавали продуктові картки. Біля відділення пенсійного фонду зійшлося понад 500 людей. Карток було вдвічі менше.
— Никто не объявлял, что карточки будут давать. Люди по своих каналах узнали. Мне работница пенсионного сказала, — говорить 63-річний Анатолій Терентьєв. — Народ начал драться. Вывалили дверь в помещении. Разгребли карточки.
На Донбасі бойовики дають два види карток: соціальні й продуктові.
— Соціальні видали майже всім. З ними можна безкоштовно лікуватися, їздити в транспорті, на концерт сходити зі знижкою, в бібліотеку записатися. Продуктові є на тисячу і 500 гривень. Одні сині, другі — червоні. Можна на цю суму набрати продуктів. У Торезі лише у двох магазинах приймають. Не можна брати алкоголь, шоколад, чай, каву і цигарки. Якщо за місяць на всю суму не набереш — гроші пропадуть.
9 
35413
Коментарі