26 грудня на 30-му кілометрі автодороги Костянтинівка — Донецьк 146 українських військових, які були в полоні, обміняли на 222 сепаратистів. Про це домовилися під час засідання контактної групи в Мінську 24 грудня.
Серед звільнених — 86 бійців добровольчого батальйону "Донбас", 20 — із батальйонів "Миротворець" та "Херсон". Решта — військовослужбовці бригад Збройних сил та Національної гвардії. Більшість до полону потрапили наприкінці серпня в Іловайському котлі.
"Ожидали ребят в Днепропетровске, где были собраны вещи, деньги, психологи, — пише на своїй сторінці в соцмережі командир батальйону "Донбас" народний депутат Семен Семенченко. — СБУ не сообщало о конечном маршруте. О том, что колонна не едет в Днепр, мы узнали поздно вечером. Затем были версии: Краматорск, Славянск, Харьков. По всем этим городам были направлены машины, автобусы, люди. В итоге всех ребят привезли в Чугуев (Харківщина. — "ГПУ"). Наши люди, которые гнались за колонной, даже не получили возможности встретиться на аэродроме с ними".
Звільнених літаком доставили на військовий аеродром у Василькові під Києвом. Там їх зустрічав президент Петро Порошенко. Потім відвезли до місцевої військової частини. У суботу до бійців пустили родичів.
— Я с мужем смогла поговорить быстро ночью. Он взял мобильник у кого-то из ребят и позвонил. Игорь попал в плен после выхода из Иловайска. Их первая рота почти вся или погибла, или попала к террористам, — розповідає телефоном 37-річна Олена Ковтун із Харкова. — В полоні чоловік з іншими бійцями розбирали розбомблену школу в Іловайську. Зараз каже, щоб не їхала до нього. Бо має поганий вигляд. Хоче від'їстися, відіспатися. А потім сам приїде. Та я вже речі зібрала, їду в Київ.
— Дивилися з онукою ввечері новини. Показують сюжет про полонених. Глянула — там мій син. Так і впала біля телевізора. Плакала від радості, — говорить у суботу вранці 52-річна Надія Голінько з міста Пирятин на Полтавщині. Її син Федір 1,5 місяця був у полоні терористів. Його тримали в приміщенні СБУ в Донецьку. — Зараз їдемо з його дружиною і донькою в Київ. Так усе швидко вийшло, що не встигли толком зібратися. Але приготували його улюблену смажену рибку, взяли ковбаси, бутербродів.
32-річного Федора Голінька мобілізували у вересні. Про те, що їде на Донбас, матері не сказав. Дружина Валерія працює на підприємстві з виробництва макаронів, 8-річна донька Владислава — школярка. Сім'я мешкає в двоповерховому будинку в селі Калинів Міст поблизу Пирятина. У жовтні Федір зламав ногу, його відправили на лікування в Дніпропетровськ. Потім — до Полтави. Коли повертався на службу, потрапив на блокпост терористів.
— Ми три тижні не знали, що з ним, — продовжує Надія Володимирівна. — Потім доньці подзвонили терористи, дали поговорити з Федором. Він знав напам'ять тільки її телефон.
— Наш полтавський волонтер, який займається обміном полонених, знайшов Федора під час поїздки по іншого хлопця. З того часу за нього вели переговори. Ми в місті зразу зібрали харчі й речі — труси, носки, теплий одяг. Відправили в Донецьк цілу машину, — розповідає міський голова Пирятина Олексій Рябоконь, 61 рік.
22-річний Микола Стасюк із села Пійло Калуського району на Івано-Франківщині потрапив у полон у серпні разом із другом 26-річним Михайлом Бабчієм із Калуша. У вересні хлопцям дозволили зателефонувати додому.
— Микола був на Майдані, а потім добровольцем поїхав на Донбас. З нашого села так 10 хлопців пішли на фронт. Стасюк записався до батальйону "Донбас". У селі Червоносільське на Донеччині їх оточили російські десантники. Запропонували здатися. Скоріш за все, тоді й узяли в полон, бо з ним зв'язок обірвався, — розказує голова Пійлівської сільської ради 63-річний Микола Семанів. — Мати приходила в сільраду, плакала, не знала, що й думати. Через кілька тижнів в інтернеті з'явилося відео. На ньому бойовики допитують українських полонених. Мати впізнала Миколу.
— Коли вперше син подзвонив, я розплакалася. Аж говорити не могла, сльози душили, — каже 45-річна Анастасія Стасюк. — Потім ще дзвонив. Розказував, що його як у полон взяли, то дуже побили. Аж зуби повипадали. Заставляли йти на будову, відновлювали розбомблені міста. Жили в якихось підвалах. Їсти давали похльобку, аби з голоду не померли.
27 грудня терористи відпустили трьох бійців 80-ї аеромобільної бригади та цивільного.
— Майже 120 днів вони провели в полоні, куди потрапили з луганського аеропорту. А цивільний був начальником служби безпеки одного з горлівських підприємств, — каже Василь Будик, радник міністра оборони.
1497 українських військових від початку конфлікту на Донбасі звільнила з полону Служба безпеки. Відпустили 539 бойовиків. Ще 311 полонених вдалося звільнити волонтерам і незалежним переговорникам. Україна затримала від 2 до 4 тис. терористів, за неофіційними даними. У СБУ кажуть, що розслідують кримінальні провадження стосовно понад 1000 осіб.
490 українських військових залишаються в полоні терористів, за інформацією керівника Центру зі звільнення полонених Володимира Рубана. На сторінці в соцмережі він розмістив список їхніх прізвищ.
4 
35413
Коментарі