Не можна сказати, що якийсь регіон в Ірані консервативніший та традиційніший. Щоправда, в селах і малих містах більше шанують давнє.
Найбільше вразила традиція облаштовувати оселі - лише килими і, практично, без меблів. Іранці сплять, їдять, сидять, працюють просто на підлозі, встеленій килимами з безліччю подушок по периметру кімнати. Речі складають найчастіше також не у шафи, а у якийсь закуток, чи нішу у стіні. І не тому, що не мають змоги придбати меблі – вони їм просто не потрібні. В той же час, в багатьох оселях можна побачити сучасну побутову техніку, супутникову антену.
Вибір нареченої чи нареченого строго контролюється батьками. Свахи можуть порадити матері хлопця якусь видну дівчину.
Звичним явищем в Ірані є одружуватися практично наосліп. Адже будь-які побачення молодих людей у традиційних спільнотах тут неможливі. Якщо дівчина сподобалась, хлопець розказує про неї батькам. Якщо ті не заперечують, йдуть до батьків дівчини просити руки. В хаті молодятам дається лише одна година на ближче знайомство. В кімнаті їх зачиняють зі свідком - якимось близьким родичем. Після спілкування мають остаточно вирішити, одружуватися чи ні. Батьки дівчини обіцяють за тиждень дати відповідь.
Перед весіллям чоловік має зібрати чималу суму грошей. На сватанні батько дівчини каже, скільки хоче тримати за дочку. Буває суми починаються від 20 тисяч доларів. Потім на ці гроші батько дівчини купує все необхідне до будинку молодих: килими, подушки, покривала, побутову техніку.
Коли пара не зживеться, і чоловік забажає розлучитися, то має виплатити дружині подвійну суму. Жінка ж після розлучення навряд чи зможе знайти іншого молодого чоловіка. У кращому випадку - старого вдівця з дітьми.
Традиційна музика надзвичайно багата і барвиста. Мелодійність та лірика в ній поєднуються з шалено енергетичними ритмами під безліч ударних інструментів. Проте навіть народна музика в Ірані підпадає під сувору цензуру.
"У мене є гурт. Якось ми захотіли зіграти концерт, - розповідає молодий іранський музиканта. Грає на традиційному струнному інструменті каманче. - Найперше потрібно було зібрати документи та направити запит до урядової інстанції, яка дає згоду на проведення концерту. Серед документів мають бути рецензії та тексти пісень. Саме тексти пісень і відіграють найбільшу роль у тому, чи отримає гурт дозвіл виступати.
Процедура триває до кількох місяців. І от нарешті отримали дозвіл. Почалась підготовка: орендували зал, стали продавати квитки, щоденно репетирували – це ж перший і дуже важливий концерт. Але за кілька днів до виступу, коли майже всі квитки були продані, надійшов інший лист: "Ми ще раз переглянули тексти ваших пісень. Не всі вони відповідають вимогам цензури. Тому в проведенні концерту вам відмовлено".
Під цензуру підпадають тексти, які не вихваляють Аллаха чи інших пророків, або ті, що не возвеличують правлячу верхівку. Рок-музика та більшість сучасних напрямків в Ірані заборонені категорично. Іншого разу зустріли рок-музиканта. Він відсидів кілька місяців у в'язниці за те, що в одному з інтерв'ю за кордоном сказав, як в Ірані нелегко живеться рок-музикантам.
9 
2164
Коментарі