У день гри повз каси харківського стадіону "Металіст" неможливо пройти. Кілька перекупників пропонують квитки. За 40-гривневу перепустку — місце за воротами — правлять "сотню". За годину до матчу утворюються перші черги. Стюарди обшукують кожного уболівальника. Найбільше бояться петард, расистських банерів та червоно-чорних прапорів.

—?За кожен знайдений прапор обіцяли премію. За той, що опиниться на трибунах — штрафуватимуть, — каже стюард. Прізвища не називає.

—?Нас обшукували тричі: на підступах до стадіону, перед ворітьми і входом на трибуну, — говорить Євген із Золотоноші Черкаської області. — Нічого не знайшли.

Та кілька червоно-чорних прапорів потрапили на трибуни.

Минає 20 хв. матчу, а трибуни за воротами не повністю заповнені. Спекулянти тримають ціну до останнього. Польські журналісти викликають представника стадіону. Показують, що зник інтернет. Дівчина пояснює їм англійською, що проблеми виникли через значну кількість користувачів. Обіцяє поновити. У перерві матчу чотири напівоголені дівчини з українським прапором намагаються "завести" публіку. Сусідка по ложі преси дрижить від холоду. Каже, не може на це дивитися. Іде в буфет пити каву. Після поновлення гри стадіоном пускають хвилю. Публіка вимагає появи Марка Девича, гравця місцевого "Металіста".

Після гри польський форвард Роберт Левандовський міняється футболкою з опікуном Євгеном Хачеріді.

О пів на першу ночі навколо стадіону не чути уболівальників. О сьомій ранку сідаю в автобус "Харків — Черкаси". В останню мить перед від'їздом водій бере чотирьох хлопців напідпитку. На щоці одного намальований український прапор. П'ють пиво й час од часу намагаються кричати "У-кра-ї-но!". Шофер намагається угамувати їх.

—?Хлопці, як я був молодим, теж бешкетував. Ви краще лягли б відпочити, бо вечір був важким.

Після цього їдуть мовчки.

×