21-річний Руслан Малиновський — один із лідерів молодіжної збірної України. Грає здебільшого на позиції центрального атакувального півзахисника, може діяти й на фланзі.

Молодіжна збірна програла німцям. Раніше "Зоря" поступилася нідерландському "Феєноорду" в Лізі Європи. Важко відновитися психологічно?

— Переживання залишилися. Ці матчі навряд чи можна поставити в один ряд. "Феєноорду" ми поступилися на останніх секундах. Хоча на рівних боролися і в Києві, і в Роттердамі. Там можна було говорити про те, що не пощастило. У ситуації з "молодіжкою" цього не скажеш. Поступилися за грою попри те, що до матчів німці не здавалися мені фаворитами. Однак на полі все вийшло інакше. Та в усьому треба бачити позитив. Звісно, шкода, що не потрапили на чемпіонат Європи. Та побачили, в чому нам треба додавати.

Були матчі, коли на поле в "молодіжці" виходили одразу п'ятеро гравців "Зорі". Для вас це позитивний ­момент?

— Так. Приємно, коли твій клуб стає базовою командою збірної. Ніхто не скаже, що нас викликали по блату — ми ­своєю грою заслужили виклик.

Методи роботи Ковальця й Вернидуба схожі?

— Абсолютно різні. В кожного свої вправи й підходи. Але так і має бути. У футболі важко знайти двох однакових фахівців.

Вернидуб якось обмовився, що іноді не обтяжує вас роботою на оборону.

— Я про таке не чув. Це ж не 70-ті роки минулого століття, а сучасний футбол. Якщо хтось один не відпрацьовуватиме на оборону — страждатиме команда. Я працюю нарівні з усіма. Привілеїв у грі не маю.

Який матч вважаєте найбільш пам'ятним?

— Важко виокремити якусь конкретну гру. Тим більше, цього року їх було достатньо. Звісно, запам'ятається матч у Роттердамі ("Зоря" відігралася за рахунку 0:3, але на останніх секундах пропустила вирішальний гол. — "ГПУ"). Важко забути нічию з київським "Динамо" (2:2, луганці самі забили за мить до фінального свистка. — "ГПУ"). А перемога над "Шахтарем"?

Кажуть, за вашою грою спостерігають скаути українських грандів, російських та закордонних клубів. Які маєте пріоритети з точки зору продовження кар'єри?

— Ці розмови на рівні чуток. Жодної конкретики. Тому я ними не заморочуюся. Сьогодні мене все влаштовує в луганській "Зорі". Класний тренер, чудовий колектив. Фантазії про інші клуби мене не відволікають. Турбує лише наступний суперник, якого потрібно перемогти.

"Зоря" цього сезону базується в Запоріжжі. Звикли до міста? Рідні залишилися в Луганську?

— Спочатку було важкувато. Тепер потроху звик. Я не луганський — із Житомира. Тому рідні в місті не маю.

Зважаючи на гру "Зорі", чи визначилися з турнірними завданнями?

— Плануємо бути в п'ятірці, щоб знову грати в єврокубках. Від цьогорічного виступу залишилася певна невдоволеність. Якщо знову потрапимо, нам буде що доводити.

×