— Ви що, родичі з Містером? Коли ти ставиш йому запитання, він усміхається так, ніби побачив онуку, — запитує колега напередодні матчу "Шахтаря" в Лізі Європи.
Із Луческу ніколи не була знайома особисто. Але коли мав гарний настрій, завжди зачіпав мене на прес-конференціях. А почалося все п'ять років тому з матчу "Шахтар" — "Рома". Я вчилася на четвертому курсі столичного університету. Це було моє перше відрядження у Донецьк на Лігу чемпіонів.
На передматчевій прес-конференції засипала Луческу запитаннями. Після третього він нахилився до прес-аташе й поцікавився — хто така і звідки.
Після гри я заблукала на "Донбас Арені". Переплутала двері й замість залу для прес-конференцій потрапила в якийсь коридор. Тренер саме йшов на зустріч із журналістами. Говорив по телефону, але підійшов і потис руку. Тоді це мене вразило більше, ніж перемога "Шахтаря" — 3:0 і вихід до чвертьфіналу Ліги чемпіонів.
Пізніше я знову поїхала до Донецька на матч проти "Барселони".
— Я ждал, я ждал, — з усмішкою сказав Містер, коли почала ставити запитання на передматчевій прес-конференції.
Від несподіванки забула, що хотіла сказати.
Луческу має чудову пам'ять і увагу. Якось побачив мене з фотоапаратом після матчу.
— Ты что, фотографом стала? Уже не пишешь? — запитав.
Минулого літа подалася в гості до родичів у Польщу. Дорогою заїхала в Люблін на товариський турнір за участю "Шахтаря".
— А ти як тут опинилася? — запитав англійською Луческу, ледь зайшовши у конференц-зал.
Перед матчем із "Брагою" у Лізі Європи порадив говорити гучніше, бо не всім чути запитання. А після гри, як завжди, кепкував: "Хорошо покушала? Давай агрессивнее".
Спочатку не планувала їхати на фінал Кубка України. Але коли стало зрозуміло, що це буде прощальний матч Луческу з "Шахтарем", передумала. Як же без фінального запитання?
Потім почула в новинах свій голос: "Це все? Остання гра?". Бракувало металу в голосі. Але цього разу Луческу не кепкував.
2 
35413
Коментарі