Під час Майдану до мене з Москви приїздив іспанець з англійським паспортом Крістіан Купер Монтескін. Він багато де побував по світу. Фотографував наші наліпки на будинках, які застерігали: "Будь європейцем! Не сміти!" Знімкував їх – потім збирався показувати своїм англійцям разом з іспанцями. Мовляв, подивіться, якої люди про вас думки високої.

Місяць тому приятель розповів, як у столичному ботанічному саду бачив гурт корейців.

– Не менше десяти, – каже. – Ще й маленький песик з ними – 11-й.

Говорили своєю мовою. Але за чимось Сашко визначив, що то саме корейці і що собака – породи китайська чубата. Мабуть, за пишною зачіскою, яка спадала на очі худої мініатюрної тварини на тонких ногах-патичках.

Корейці були різного віку й статі. Гуляли, голосно теревенячи. Але враз усі затихли. Корейці-діти пальцями почали вказувати на середину тротуару. На асфальті красувалася величезна, як на розміри їхньої собачки, купа лайна.

Загальний розпач і мовчанку поборов старший із корейців. Він ступив до епіцентру уваги, помістив його в поліетиленовий мішечок і сховав собі в сумку.

Цим вчинком чоловік заробив комплімент від бабусь із найближчої лавочки:

– Вот! Сразу видно – европейцы.

×