Вежа Давида (Torre David) в столиці Венесуели Каракасі стала справжніми багатоярусними трущобами. Хочя спочатку вона повинна була стати шикарною висотною спорудою і прикрасою міста.

Сьогодні ця будівля стоїть з розбитими вікнами і холодними кам'яними прольотами, але тим не менш у вежі живуть люди.

Почалося все з того, що в 1990 році місцевий мільйонер з прізвища Бриллембург задумав спорудити в Каракасі 60-поверховий офісний хмарочос. Амбітний проект був затверджений, будівництво почалося, і незабаром вже були готові 45 поверхів. Але в 1993 році меценат помер, а спадкоємці його багатств, мабуть, не вважали за доцільне продовження розпочатого - так і вийшло, що величезна недобудована будівлю виявилося повністю покинутою.

Але святе місце порожнім не буває - незабаром у Вежі Давида оселилися місцеві гангстери, наркомани, дівчата легкої поведінки і подібні їм представники так званого "дна суспільства". До 1999 року вони жили тут роздолля і беззаконня, так як вигнати їх звідти влади не наважувалися.

Але після революції Уго Чавеса, який закликав бідні верстви населення зайняти всі наявні вільні площі, придатні для житла, ситуація змінилася.

Проти банди гангстерів наважилися виступити дві людини, які теж не могли похвалитися кришталево чистим минулим: анархіст Давид Лопес на прізвисько "Чесний" і пастор-баптист Олександр Даза ("Малюк"). Ці два криміналітета зуміли вигнати банду з вежі, і вселилися туди зі своїми так званими культурними громадами.

Сьогодні в занедбаному хмарочосі в нелюдських умовах примудряються жити близько двох з половиною тисяч осіб, які, фактично, створили тут свою міні-державу. Вони щотижня влаштовують збори, оплачують комунальні рахунки і навіть планують за свої гроші добудувати вежу, що, правда, викликає великі сумніви.