Увечері люди обманюють частіше, ніж зранку. Частіше кажуть неправду переважно, щоб виправдати себе або отримати вигоду, помітили науковці Гарвардського університету в США. Пояснюють це втомою і прагненням будь-що отримати бажане. Після 14:00–15:00 в людей притуплюються відчуття чесності й гідності.
— Слабкі за натурою люди обманюють щодо дрібниць. Так хочуть підвищити свою значущість, справити позитивне враження на оточення. Такі не здатні на великий обман і махінації, — каже психолог 42-річна Еммі Каді, професор Гарвардського університету. — Найкраще брешуть сміливі, інтелектуали. Вони можуть пам'ятати багато дрібниць і прораховувати реакцію співрозмовника. Їхня неправда непомітна, вона є логічною й не суперечить фактам. Такі люди підтримують природний для себе темп розмови, поводяться впевнено, контролюють жести.
Обманюючи, люди несвідомо змінюють свою поведінку — інакшим стає тембр голосу, погляд. Особливо це помітно, коли людина паралельно займається чимось іншим — готує їсти чи керує автомобілем. Мозок найшвидше щось вигадує, коли не зосереджений на іншій діяльності.
— У першу чергу, це видно по очах. Рухи ними неможливо ні проконтролювати, ні підробити, — каже кандидат психологічних наук 29-річна Валерія Цихоня. — Якщо людина дивиться ліворуч — згадує щось. Коли вгору під кутом або вниз — придумує, конструює якісь образи.
Брехун прагне здаватися впевненим. Через це часто заминається та робить великі паузи між словами. Свідчити про обман може різка зміна темпу розмови — спочатку веде бесіду повільно, а потім швидко.
— Під час пауз між словами брехуни вигадують подробиці та факти. Іноді речення обривають, щось не договорюють або перескакують на іншу тему. Сподіваються, співрозмовник додумає інформацію, — розповідає психолог 62-річна Світлана Солонська. — Нерідко брехню говорять із певним натиском, агресією, аби ніхто не наважився щось уточнювати чи допитуватися. Інколи брехуни використовують тихий довірливий тон. Спочатку кажуть беззаперечну правду. А в кінці розмови, коли співрозмовник утратив пильність, обманюють. Буває, обманщики повторюють одне й те ж три-чотири рази. Перші — щоб повірили інші, останні рази — щоб самому не забути. Причому кожного разу з'являються нові деталі.
Обманюючи, люди говорять нечітко. Вживають слова "всі знають", "всі кажуть", "чесно кажучи" тощо. Коли співрозмовник сумнівається у сказаному, — "ти мені не віриш, а я для тебе все роблю" або "це лише для твоєї користі". Це найпростіша маніпуляція.
Неправду видає й тіло обманщика. Коли стверджує щось, може злегка кивати. Аби його поза на стільці чи дивані видавалася природною — горбиться. Після того, як збрехав, — позіхає, ковтає слину. Або прикриває рот чи ніс.
— Щоб перевірити, чи каже людина правду, їй треба поставити якомога більше запитань. Дивиться постійно вбік — значить, бреше. Нерідко такі ухиляються від чіткої відповіді — видають заготовку. Так часто роблять Юлія Тимошенко, Олег Ляшко й Петро Порошенко. Візуально вони не виглядають брехунами, але й відповіді конкретної не дають, — каже Солонська. — Також варто випитувати деталі. Якщо людина губиться, нервує й не може пригадати багато що — обманює.
50 разів щодня в середньому обманює пересічна людина, порахували у Гарвардському університеті. Це стається приблизно тричі кожні 10 хв. розмови. Неправду кажуть переважно з чемності. Більшість людей брешуть у відповідь на найпростіші запитання — коли прокинулися, чим займалися, що планують робити. Чинять так, щоб не вдаватися у подробиці та не витрачати час на пояснення.
Діти обманюють через страх
Діти починають обманювати з 4–6 років. Здебільшого — через бурхливу уяву.
— Вони домислюють події. Можуть сказати, що бачили в озері дельфіна чи акулу. За це не варто сварити. З часом така звичка минає. У 6–7 років брешуть свідомо через страх. Наприклад, розбила дитина вазу. Боїться зізнатися, щоб не покарали батьки. Тому каже, що це зробив братик чи сестра, — говорить психолог 38-річна Олена Кравець. — Зазвичай таке буває в сім'ях, де суворі батьки. Іншою причиною обману є поведінка дорослих. Якщо мати чи батько звикли у дрібницях говорити неправду, дитина це сприймає як належне. Наслідує батьків. Не просіть сина чи доньку сказати по телефону, що вас немає вдома, коли це не так.
Щоб відучити дітей казати неправду, варто показати їм — усе приховане стає явним. Можна згадати кілька повчальних історій або підловити дитину на брехні та присоромити.
2 
35413
Коментарі